Незважаючи на юний вік, за плечима цієї тендітної дівчини чимало досягнень — у свої 17 Анна ТРІНЧЕР встигла представити Україну на дитячому «Євробаченні» у Болгарії, дійшла до суперфіналу «Голосу країни» та стала справжньою зіркою завдяки ролі в одному із найрейтинговіших вітчизняних серіалів. Про те, чому недолюблює свою героїню, як зародилося справжнє кохання та що рятує її від «зіркової хвороби» — читайте в ексклюзивному інтерв’ю журналу «Like».
Анно, знаю, що минулий рік видався особливим – що приніс і чим запам’ятався найбільше?
Справді, цей рік був для мене дуже насиченим. Найбільш знакове, мабуть, те, що моя фан-сім’я збільшилася до 640 тисяч в Інстаграмі. Це дуже круто, що є люди, які, навіть не знаючи мене, пишуть з різних країн та міст величезні повідомлення з підтримкою, дивляться мої кліпи та історії, лайкають і коментують. Також цього року я стала суперфіналісткою «Голосу» у команді Джамали. Я працювала зі своїм кумиром — для мене це Артист з великої літери. Скільки ми з нею ефірів підготували, скільки вона всього мене навчила, і взагалі працювати з нею — саме задоволення і величезний досвід. У минулому році я познайомилася з неймовірною кількістю людей. У нас була фан-зустріч з десятьма тисячами людей у «Гулівері» — це дуже круто, тому що стільки народу там не збирав жоден артист. Насправді у 2018-му вийшло багато моїх пісень, закінчилися зйомки «Школи», яка мене змінила — два роки, і я стала геть іншою.
До виходу на екрани «Школи» тебе знали передовсім як співачку — твоя музична кар’єра розпочалася досить рано, ще у 6 років?
У 7 років я співала в хорі. А взагалі, коли була ще зовсім маленькою, у мене була така фішка: на всі свята я одягала своє яскраве вбрання і виступала. Пам’ятаю, мама мені ще тоді подарувала такий дитячий магнітофон з мікрофончиком, і я співала «Губки бантиком»… Мене ніхто не міг зупинити — я увесь час співала, що продовжується і тепер: у душі, в метро, на виступах, за кулісами, на репетиціях, зйомках. Скільки разів я співаю за день — не перерахувати.
Ти брала участь у різноманітних вокальних шоу. Яке все ж таки виявилося найзнаковішим?
Насправді всі великі шоу, такі як «Голос країни», «Голос. Діти», «Євробачення» — це досить важливі етапи мого життя. Дуже змінило мене дитяче «Євробачення». Коли я вперше прийшла, то у фінал не потрапила, але пообіцяла собі наступного разу дійти до кінця. І в 2015 році представляла Україну на дитячому «Євробаченні» в Болгарії. Це був для мене переломний період, коли всі дитячі мрії, весь мій рожевий світ в один момент зруйнувалися. Це була така депресія, я півроку нічого не випускала, мене ніде не було, і я не знала, чи хочу далі у всьому цьому бути. Тому що насправді творчість і шоу-бізнес — це зовсім різні поняття. Я хочу займатися творчістю, але це неможливо, поки ти не ввійдеш у світ шоубізу. Це було складно, але колосальна підтримка людей допомогла просто закрити очі на все, що було «до», і я стала сильнішою. А ще вдячна, що на кожному кроці життя мене підтримували мої близькі. Саме завдяки цьому я неодноразово досягала успіхів.
Під час «Голосу» тобі вдалося попрацювати із Джамалою. Яка вона у житті? Суворий тренер?
Я б сказала, що Джа не суворий, а вимогливий тренер. Завдяки своїй праці та наполегливості вона досягла професійного успіху. Але попри це відчувається, що вона добра та чуйна. Я захоплююсь нею як співачкою, тому що у будь-яку мить вона може зімпровізувати так, що у кожного, хто поруч, перехоплює подих.
Справжню популярність тобі принесла «Школа». Як змінилося життя після зйомок?
Змінилося не так життя, як я: до «Школи» і після — це дві різні людини. Наприклад, почала менше звертати увагу на всілякі дрібні проблеми, трохи збайдужіла до критики незнайомих людей, більше дослухаюся до думки професіоналів, адже мені таки важливо, щоб у моєму житті була конструктивна критика. Головний критик — це моя мама, вона мені ніколи не бреше, а навпаки — завжди спрямовує на вірний шлях. Я стала сильнішою, загартувався характер. Раніше мене оточували зовсім інші люди, я в них вірила і думала, що це мої найкращі друзі, які ніколи мене не зрадять, а після виходу серіалу їх уже ніде й немає, ми не спілкуємося через певні неприємні обставини, але я не шкодую про це. Якщо б не було серіалу в моєму житті, я б на багато речей дивилася по-іншому, а так розумію: якщо людина зникла з мого життя, значить вона прийшла, навчила мене чомусь і пішла, за що їй дякую.
Якщо говорити про Нату — наскільки цей образ близький?
Знаєте, у кожному сезоні Ната розкривається для мене зовсім по-іншому. У першому, чесно кажучи, вона мені подобалася більше: її наполегливість, характер, те, що вона допомагає, щира, наївна, але бореться за своє місце у суспільстві і за свою долю.
А в другому сезоні вона стала трохи млявою, і в мене був постійний конфлікт між Анею і Натою. Щоб зіграти свого героя правильно, чесно, потрібно цілком оправдувати кожен його крок, що я і старалася для себе робити. Однак десь всередині розуміла: якби я була на її місці, ніколи б так не вчинила. Хлопець зрадив її з найкращою подругою, і вона їм пробачила. Для мене це абсурд.
Наскільки взагалі близькими є ці екранні історії? Наскільки «Школа» відрізняється від тієї, яка є насправді?
Чесно, мені деколи навіть страшно від того, наскільки це все правдиве, просто дежавю. Ми граємо серію і буквально через тиждень це відбувається зі мною в реальному житті. Це інколи страшно, тому що ситуації не завжди хороші. У серіалі немає нічого такого, що було б нечесним, неправильним чи неправдивим. Я сподіваюся, що люди нас почули, і цей серіал навчив їх відповідати за свої вчинки, співчувати, і, можливо, після перегляду люди стали трохи щирішими. Так, там були страшні ситуації, важкі. «Вагітна у 16» — ця ситуація для мене взагалі незрозуміла: як бути, коли у тебе немає тата і мами, як у Лоли, і ти завагітніла… Але важливо знати, що з кожної ситуації є вихід, і треба боротися за своє життя, за своїх близьких і ніколи не опускати руки.
Власне, у цьому сезоні було дуже багато сексу. Так справді є сьогодні у школах? Не переборщили творці серіалу заради рейтингів?
По-перше, творці серіалу — професіонали у своїй справі. По-друге, вони дорослі і краще бачать збоку, де ми найчастіше помиляємося. За 11 років я змінила декілька шкіл і можу сказати, що питанням сексуального виховання дітей та підлітків приділяється дуже мало уваги. І тому творці серіалу вирішили висвітлити цю проблему, щоб наші батьки долучилися до сексуального виховання.
Давай повернемося до хорошого — тобі «Школа» подарувала не лише славу, але й кохання…
Так, з Богданом Осадчуком ми познайомилися на знімальному майданчику. Спочатку у нас була така якась нелюбов, ми навіть огризалися… Не скажу, що ми близько дружили чи мали взаємні почуття, навпаки — намагалися поприколюватися одне над одним. Але в спільній компанії нормально спілкувалися, підтримували одне одного, тому що постійно знаходилися поруч під час зйомок. У мене на той час був роман з Олегом, який виконував роль мого хлопця у серіалі. Але все швидко закінчилось. Найкращі стосунки починаються з міцної довгої дружби, коли ти знаєш людину, всі її хороші і погані сторони, розумієш, чи тобі з нею комфортно, чи ні. З Олегом вийшла дещо інша ситуація, і я думаю, що ми обоє це зрозуміли. Пройшов перший сезон, ми трохи загубились, дуже рідко зустрічалися нашою компанією, і я почала розуміти, що дуже скучаю за однією людиною, не просто по-дружньому, а тому, що відчуваю до неї щось. І буквально за день до чергової фан-зустрічі ми з Богданом пішли разом гуляти і зрозуміли: все, ми разом.
Якщо ми вже говоримо про особисте… У серіалі твоя героїня розійшлася зі своїм хлопцем через зраду. У реальному житті ти б змогла таке пробачити?
– Ні, я, мабуть, ніколи б не пробачила зраду. Вважаю, що коли ти кохаєш людину, то не помічаєш усіх її недоліків та комплексів, вона стає для тебе наче ідеальною. Якщо ти з тією людиною, яку любиш, хочеш бачити поряд з собою, то зради бути не може. Ти не можеш знайти когось кращого, якщо поряд з тобою потрібна тобі людина. Тому, якщо твій хлопець чи дівчина «пішли наліво» — ці стосунки ні до чого хорошого не призведуть.
Під час зйомок, я так розумію, ви всі проводите багато часу разом, а після — наскільки тісно спілкуєтесь?
Ще від зйомок першого сезону ми стали близькими друзями, стільки всього пережили, щодня разом. Я ніколи не думала, що ці люди стануть для мене наче другою родиною. Зараз ми також спілкуємося, у нас багато спільних інтересів, гуляємо, коли є можливість, але через обмежену кількість вільного часу і через те, що не всі з Києва, вже не так часто. Хоча це було очевидно насправді — ми ростемо, з’являються нові турботи, кохані люди, і зрозуміло, що на все це потрібно знаходити вільний час, тому, мабуть, нечасто зустрічаємося.
Популярність — нелегке випробування. Не боїшся «зіркової хвороби»?
Ні, не боюся, бо не вважаю, що вже досягла чогось супервисокого в житті, щоб у мене з’явилася «зіркова хвороба». Це зовсім не так, навпаки, я вважаю, що мені треба йти далі і не зупинятися. Для мене те, де я зараз знаходжусь — не межа, не найвища планка. Так, це круто, що у 17 років маю велику фан-сім’ю, яка мене любить і яку я люблю, свої пісні, кліпи. Але коли я дивлюсь ширше — у світі є мої ровесники, котрі досягли більшого, тому треба рухатися далі. Взагалі «зіркова хвороба» не з’являється, коли поряд близькі люди, які можуть конструктивно покритикувати, щоб, коли трохи розмріялася і розслабилася, ти зрозуміла: ні, не все добре, треба працювати ще і ще. Тому «зіркової хвороби» я зовсім не боюся, знаю, що її в мене ніколи не буде.
І акторка, і співачка — які є ще приховані таланти в Анни Трінчер?
Я – блогер. Думаю, що цього мені з головою вистачає. Я й так не завжди встигаю себе всюди повноцінно віддавати. Але моє життєве кредо: «Якщо ти захочеш, ти всього досягнеш». Якщо я захочу цього дня бути в чотирьох місцях одночасно, я буду. Тому намагаюся встигати.
Соцмережі — це «хвороба» сучасної молоді. Ти можеш назвати себе залежною?
Соціальні мережі — це невід’ємна частина нашого життя. Особисто я завдяки соцмережам можу розповідати про своє життя не лише з телеекрана. Що стосується залежності, то інколи виходить так, що перебуваючи у віртуальному світі, ми забуваємо про реальний. Здається, щойно взяла телефон до рук, а насправді минуло вже 3-4 години. І навіть мамі не завжди вдається витягнути мене зі світу соцмереж. Але в моєму житті є хлопець, якому це під силу. І я вам скажу, що реальний світ значно кращий за віртуальний, адже жоден телефон, планшет чи комп’ютер не поцілує і не обійме.
Власне, які ще є види морального відпочинку?
Для багатьох моральний відпочинок — це музика. Наприклад, Богдан постійно в навушниках, для нього довколишні звуки — це навантаження на мозок, і він занурюється в музику, як у якийсь паралельний світ, де собі щось фантазує. У мене навпаки — я втомлююся від музики, тому що надто багато її слухаю, мені це потрібно для роботи. Коли у мене є вільний час, просто дивлюсь на оточуючих, в їхні очі, вигадую для них історії чи просто люблю слухати довколишні звуки. Я люблю звуки потяга, якщо, звісно, там ніхто поряд не хропить (сміється), звуки метро: шум, хтось щось говорить, про проблеми чи успіхи… Це круто — просто закрити очі і слухати довколишній світ. Мені дуже подобається така терапія.
Актори — люди забобонні. Чи є у тебе якийсь талісман на удачу або ритуал?
Мій талісман та ритуал — віра в Бога. Все, що я роблю, відбувається завдяки Йому, і для мене дуже важливо те, що Він поряд, все знає і чує. Тому, мабуть, коли я хочу десь там маму обдурити чи щось неправильне зробити, розумію, що брешу передусім собі і Богу, а це нечесно. Тому стараюся бути чесною людиною. Мій талісман, моя опора і те, що мене рухає найперше — це Бог.
Ну і наостанок чого нам чекати від Анни Трінчер далі?
У мене зараз готується неймовірна кількість пісень, проектів. Я сподіваюся, що цієї весни ви почуєте мою пісню, яка оселиться у кожному серці. Я роблю на неї шалену ставку, впевнена, що вона стане таким собі гімном усіх школярів, сподіваюся, що звучатиме на всіх випускних. Маю таку мрію, щоб все, що я роблю, викликало у людей емоції, щоб я не була пластиковою артисткою — гарненькою, але без душі. Артист повинен бути щирим і викликати таку широку палітру емоцій, щоб тобі хотілося дивитися лише на нього. І тут все в комплексі: і харизма, і енергетика, і чуттєвість.
Розмовляла Наталія ЛОЗОВИК
