Територія сучасного Крилоса наскрізь пронизана таємницями: старовинні культові споруди, залишки оборонних споруд, а під землею – чимало старовинних артефактів. Це й не дивно, адже свого часу тут розташовувалась столиця могутньої Галицько-Волинської держави. Частину історичних загадок вже вдалося розкрити археологам та науковцям: під час розкопок вони знайшли рештки житлових будівель, тисячі уламків посуду, металеві та скляні вироби, предмети побуту. Траплялися і ювелірні прикраси, яким вже понад 700 років. Деякі з них нині зберігаються у фондах Краєзнавчого музею та є частиною проекту «Врятуймо скарби разом!».
Одна з найуспішніших експедицій XX століття на території княжого Галича відбулась під керівництвом Вітольда Ауліха. Науковці відшукали наземні помешкання, зруйновані глиняні печі та культурний шар з низкою речей, датованих ХІІ-ХІІІ століттями. Деякі з приміщень збереглися доволі добре та проливають світло на тодішній побут. Ось як описує дослідник Володимир Петегирич одне із помешкань, яке було пошкоджене під час пожежі, імовірно, в часи татарської навали: «У цій споруді з дерев’яною підлогою, прикритою килимком, виявлено обгорілий кістяк жінки та надзвичайно багатий інвентар – декілька цілих посудин, різноманітні залізні знаряддя, фрагменти кольчуги, бронзову бляшану флягу, шість цілих скляних браслетів та інші предмети, що вказувало на заможність та високий соціальний статус господарів житла».
А ще археологи натрапили на унікальну знахідку – маленьку кімнату розміром усього два на два метри з дерев’яними стінками. Інтерпретували її як комору ювеліра. Адже у ній було спеціальне обладнання для розтоплювання бронзи і карбування прикрас, а також багато пошкоджених бронзових предметів, які йшли на переробку і використовувались як сировина. Та справжнім скарбом поміж усіх цих речей виявилися маленькі іконки. Вочевидь, вони слугували оберегами для власників – артефакти мають релігійний характер. Іконографічні сюжети, зображені на них, подібні до теперішніх християнських образів. От тільки відрізняються від них певною архаїчністю: дещо подовжені постаті, не дотримані пропорції тіла та широко розплющені очі.
Серед творів, знайдених у коморі ювеліра, є декілька найбільш оригінальних. Як-от кам’яна іконка «Зішестя в ад». Вона ілюструє подію після Воскресіння, коли Ісус визволив старозавітних праведників Адама і Єву і відчинив їм двері неба. Є також кам’яні іконки «Богородиця-Одигітрія» та «Розп’яття з пристоячими». На останньому поряд із Христом зображені Марія, Іоанн Богослов і двоє ангелів. Крім того, серед знахідок є дві бронзові іконки. Одна із зображенням Ісуса на троні, інша – Богородиці з Христом у повний зріст.
Серед витворів мистецтва періоду Галицько-Волинського князівства трапляються також нагрудні хрести-енколпіони, які виготовлялися з мідного сплаву, деякі покриті позолотою і нерідко прикрашені орнаментами. Складалися вони з двох частинок, всередину вкладалися реліквії – мощі святих. Дослідники припускають, що спершу такі ювелірні прикраси-обереги автори копіювали з візантійських зразків. Та згодом давньоруські майстри навчилися створювали свої оригінальні іконки-підвіски.
«Такі твори, як знайдені у Крилосі іконки та хрести-енколпіони, – це своєрідний фундамент колекцій будь-якого музею, – розповідає автор проекту «Врятуймо скарби разом!» Валерій Твердохліб. – Ці реліквії є одними з найстаріших у наших фондах і, відповідно, найцікавішими. Схожі артефакти дуже цінують у Європі. Фахівці про них знають, а от широкому загалу про них, на жаль, мало відомо. Тому тему княжого Галича варто заново переглянути».
Археологічні знахідки із теренів колишнього князівства, які називають «Галицькою колекцією», невдовзі зможуть побачити всі охочі. Особливо цікавою вона буде для тих, хто вивчає давньоруську історію. Нині реставратори готують сакральні твори до експозиції у Краєзнавчому музеї, аби якомога краще познайомити прикарпатців та гостей міста й області з надзвичайно багатим культурним спадком княжої доби.
Ольга РЕГА
За матеріалами, наданими завідувачем відділу реставрації Краєзнавчого музею, автором проекту «Врятуймо скарби разом!» Валерієм Твердохлібом
