Зі зростанням ролі жінки в суспільстві популярності набула гендерна історія — напрям, який досліджує історію жінок у різні періоди. Українські жінки завжди вирізнялися своєю внутрішньою силою та енергією. Вони правили Європою, створювали витвори мистецтва світового рівня та боролися за незалежність України, розповідає ELLE.UA.
Одним із феноменів українського національно-визвольного руху стала участь жінок в Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії. Вперше цю тему було розкрито у заснованому на реальних подіях фільмі «Жива», який розповідає історію зв’язкової УПА та учасниці підпілля ОУН Анни Попович.
Жінки у лавах повстанської армії виконували різні обов’язки: були лікарками, медсестрами, друкарками, пропагандистками, зв’язковими, розвідницями, учасницями різних відділів УПА, а інколи — командирами роїв, чот і сотень. Дівчата від 8 років допомагали поширювати націоналістичну літературу, були кур’єрками та виконували різні доручення у громадській роботі.
Найбільша кількість жінок була задіяна в медичній службі УПА: вони лікували поранених, забезпечували їх їжею, знаходили медикаменти та допомагали родинам загиблих. Відділи часто рейдували, тож підпільні шпиталі існували в умовах нестачі медикаментів, чистого одягу, їжі та води. Лікаркам і медсестрам нерідко доводилося брати до рук зброю та ставати до бою.
Не менш складною та небезпечною була й робота пропагандисток. Вони писали, редагували, видавали та розповсюджували агітаційні листівки, підпільну пресу та літературу. Часто жінкам доводилося працювати в підземних друкарнях, де бракувало світла й повітря, що спричиняло постійне відчуття втоми, запаморочення, біль в очах та головний біль.
Швидке поширення секретної інформації забезпечували зв’язкові. Вони долали величезні відстані пішки, переносячи різноманітні листи, розпорядження чи усні повідомлення. Зазвичай кожна зв’язкова знала лише одну іншу, з якою контактувала. Група жінок-зв’язкових була організована навіть при головнокомандувачі УПА Романі Шухевичі. Вони добували речі, необхідні для підпільної праці, стежили за виконанням доручень, контролювали поширення таємної інформації та забезпечували зв’язок між осередками руху.
