Основи гарного виховання.
Старих шануйте, як батька, а молодих – як братів своїх рідних. Пам’ятайте, при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними і молодими мати згоду і бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.
Володимир Мономах «Повчання дітям», XII століття
Чимало змінилося від того часу, коли Великий князь Київський Володимир Мономах написав свій видатний літопис «Повчання дітям», проте істини, які лягли в його основу, щодо дитячого виховання та правильного поводження дітей у суспільстві, залишились незмінними…
У чому ж полягає суть дитячого етикету? Насправді його ідея є досить простою і водночас дуже шляхетною, це, можна сказати, своєрідна путівка у доросле життя. Погодьтесь, усім батькам приємно почувати гордість за свою дитину, коли вона вправно користується виделкою і ножем, правильно вітається, говорить ввічливі слова, знає, як з гідністю вийти з тієї чи іншої ситуації. Існує думка, що виховання цих навичок вимагає певної строгості та навіть жорсткості. Тому у батьків часто виникає багато запитань. Як не перетнути тієї тонкої межі і виростити дитину в любові, прищеплюючи їй такі необхідні навики культурної, освіченої людини, достойного члена суспільства? Навіщо завантажувати маленьку дитину такими складними речами, як етикет, і позбавляти її безтурботного дитинства? Кому це потрібно?
Перш за все, знання правил та норм поведінки у суспільстві потрібні вашій дитині, а не її оточенню, як прийнято вважати. Саме в дитинстві закладаються основи поведінки людини, риси характеру, звички. Від того, яке виховання отримає маленька людина в дитинстві, залежить її подальша успішність, освіта, кар’єра, особисте життя. Культура поведінки, спілкування допомагає дитині бути зрозумілою та почутою. Погодьтесь, з вихованою людиною, незалежно від її віку і статусу, завжди приємно мати справи, спілкуватись, відпочивати. У дитини, яка знає і дотримується правил етикету, формується правильний світогляд, розуміння совісті, моралі і відповідальності за свої слова та вчинки.
Отож, пояснювати малюкові, як себе можна поводити, а як не можна, варто з того часу, коли він починає самостійно ходити, їсти за загальним столом, розмовляти з однолітками та старшими. Приблизно з півторарічного віку дитині потрібно пояснити та показати, як слід поводити себе за столом. Якщо до цього часу їй пробачався замащений кашею стіл, обличчя, руки, то зараз треба поставитись до цього серйозніше. У дитини вже достатньо добре сформувалось усвідомлення того, що відбувається, що їй говорять, чого від неї вимагають. Коли вона почне розмовляти, потрібно пояснювати, як поводити себе з людьми. Наприклад, при зустрічі знайомої людини просіть малюка привітатися, при прощанні – сказати “до побачення”. Для легкості спілкування зазвичай зовсім маленьких діток спочатку вчать говорити слова “привіт”, “бувай”, “ти”. Це також виховання, але на початковому рівні. У віці двох-трьох років потрібно пояснити, що таке звертання буде доречним лише до однолітків, а з дорослими потрібно спілкуватись більш стримано.
Також варто пояснити малюкові, що деякі природні звуки, які деколи видає наш організм, є непристойними у суспільстві. Як альтернативу, запропонуйте дитині в таких випадках усамітнюватися. Однак заспокойте її, що якщо конфуз уже відбувся (в тому числі у співрозмовника), потрібно намагатись не звертати на це уваги і, тим більше, не сміятись. Це правило стосується усіх можливих конфузів, які деколи стаються у житті малюків.
Отже, коротко про те, що потрібно знати малюкові, який стає дорослішим:
- Коли ти просиш що-небудь, обов’язково кажи “будь ласка”, а отримав – скажи “дякую”.
- Не перебивай дорослих, які говорять між собою, якщо немає на це вагомої причини.
- Намагайся бути стриманим і не показувати на людях свої негативні емоції.
- Ніколи не коментуй фізичні особливості інших людей, за винятком, коли хочеш сказати комплімент.
- Коли люди цікавляться, як твої справи, дай відповідь, після чого обов’язково постав їм таке ж запитання.
- Коли ти провів час у домі свого друга, не забудь подякувати йому та його батькам за приділену тобі увагу і за смачне частування.
- Перш ніж зайти куди-небудь, обов’язково потрібно постукати у двері.
- Коли ти комусь телефонуєш, спочатку слід відрекомендуватися.
- Ніколи не використовуй ненормативну лексику.
- Завжди дякуй за будь-який отриманий тобою подарунок.
- Навіть якщо під час гри або сімейної зустрічі тобі сумно, намагайся не показувати цього.
- Якщо ти випадково зіштовхнувся з ким-небудь, попроси вибачення у цієї людини.
- Слід прикривати рот рукою у той момент, коли кашляєш, позіхаєш або чхаєш, а також не варто видувати ніс у публічних місцях, при людях.
- Коли відкриваєш двері, щоб увійти або вийти, подивись, чи немає когось позаду тебе – можливо, слід потримати двері і допомогти людині.
- Намагайся правильно користуватись столовими приборами під час прийому їжі.
- Якщо ти не можеш дотягнутись до якоїсь страви або предмета на столі, ввічливо попроси, щоб тобі його передали.
- Вмій говорити «ні» по-дружньому, але твердо.
-
Хотілось би попередити батьків про одну досить поширену помилку. Якщо ви вчите дитину хорошим манерам, це не повинно принижувати її і виставляти в неприємному світлі. Обов’язковою умовою спілкування є делікатність. Якщо дитина зробила помилку і повелася неприпустимо, ви обов’язково повинні коротко їй сказати, що так не роблять виховані люди, а вже наодинці, без свідків її ганьби, пояснити детально, у чому помилка. Голосно промовляти фрази на зразок «Він некерований», розводячи руками, означає підписуватись під власною неспроможністю виховувати свою дитину.
Виховуйте своїх дітей як маленьких естетів, розвивайте в них добрий, витончений смак. Малюк з дитинства повинен чути вдома гарну музику, читати добрі книжки, дивитись справжні, глибокі фільми. Частіше ходіть з ними до театру, опери, на балет, виставки. Більше розмовляйте з ними про мистецтво. Визначте певні дати, коли ви будете ходити в ресторан і виводити дітей «у світ» – в такому разі вони будуть звикати правильно поводитись не тільки вдома і відчуватимуть більше відповідальності за свою поведінку. Всі ці дії пробуджуватимуть у маленькій людині роботу її душі, виховуватимуть тонкість сприйняття, робитимуть дитину по-справжньому культурною. Разом з тим, дитина повинна розуміти, що вихована людина – це, перш за все, людина думаюча і співчуваюча, і ніякі хороші манери не приховають від навколишніх бездуховність та пустоту душі.
Пам’ятайте й про фізичний розвиток вашої дитини, з раннього віку прищеплюйте їй любов до спорту. Ще у Стародавньому Римі вважалось, що, виховуючи дитину, потрібно розвивати у ній як естетичну, так і фізичну культуру одночасно. Пам’ятаєте, «Mens sana in corpore sano», – говорили стародавні римляни: «В здоровому тілі – здоровий дух». Термін «sanos» з латинської буквально перекладається як «розсудливий, цілий, неушкоджений».
Чи відрізняється дитячий етикет від етикету дорослого? На перший погляд може здатися, що це ніби зменшена копія правил поведінки для дорослих, яка не потребує точного виконання і вельми обмежена в сфері застосування, але це далеко не так. Не варто робити поблажок на вік дитини і говорити, мовляв, він ще маленький, от виросте і неодмінно буде дотримуватись усіх правил. Пам’ятайте, це тільки виглядає важким для малюка, насправді діти радо приймають усі розумні правила, які для них встановлюють батьки, а якщо батьки самі їх чітко дотримуються, то інші варіанти поведінки вони вважають просто неприпустимими. Тож, любі батьки, все залежить від вас і тільки від вас.
