За кожною відновленою ретро-машиною завжди ховається цікава історія. Дізнавшись про неї, починаєш дивитися на чотириколісні раритети зовсім іншими очима, розумієш фанатизм їхніх власників, котрі не шкодують свого часу, сил та грошей на реставрацію. Наша сьогоднішня красуня «ГАЗ Волга 2401» 1983 року випуску викликає захоплення з перших хвилин знайомства. Як є люди, біля яких завжди відчуваєш піднесення та радість, так і ця зефірно-лавандова автівка буквально сяє позитивом. Такий собі автомобіль-свято. І це не випадковість. Дівчата, готуйтеся, ця історія розтопить ваші серця, чоловіки – надихайтесь. Вона про те, як мрію перетворити на ціль, і досягнути її, не зважаючи на всі «але», ще й у дуже стислі терміни.
Власне, перше, що вражає в історії цієї «Волги» – це час, за який її відновили. Трохи більше, ніж місяць, витратив коломиянин Володимир Бундзяк на те, щоб це диво техніки постало у всій своїй красі. Здається, неймовірно, але це правда. Якщо інші реставратори розповідають про довгі місяці, а то й роки роботи над машинами, то тут просто «бліцкриг»! Чому такий поспіх? Можливо, авто було в настільки ідеальному стані, що й особливо ремонтувати його не довелося? А от і ні. Підтискав дедлайн. Весілля улюбленої сестрички, для якої й готувався цей неймовірний сюрприз. Як і належить таким несподіванкам, усе робилося в режимі повної секретності. За півтора місяці до часу ікс Володимир поставив собі за мету купити «Волгу», відреставрувати її та приїхати в день весілля за нареченою. Чудова ідея стала справжнім викликом для чоловіка. Ніхто з оточення не вірив в успіх його задуму, що видавався просто нереальним. Але Володимира це не зупинило.
Спочатку чоловік визначився з бюджетом та розпочав пошук цікавого екземпляру. Вже тут на нього чекали перші випробування. Об’їздивши майже усю західну Україну – Львів, Тернопіль, Чернівці – не міг знайти достойного варіанту. Зізнається, що ледь не купив настільки «убитий» автомобіль, що не відомо, чим би його реставрація закінчилася. Але через різні бюрократичні проблеми з документами від тієї можливості відмовився. І тоді доля підкинула ідеальний шанс. Засмучений довгими безуспішними пошуками, Володимир засів на популярному сайті з продажу авто. І побачив там ЇЇ! Оголошення про продаж «Волги» з’явилося кілька годин тому, тож, не гаючи часу, чоловік зателефонував власнику та призначив оглядини автівки. Авто продавалося в Івано-Франківську!
«Коли гараж відкрився, я одразу зрозумів – це вона. Тому купив і навіть не торгувався. Хоча вартість «Волги» втричі перевищувала запланований мною бюджет! Вона була у прекрасному стані. Трапилася справжня удача, адже до весілля залишалося трохи більше, ніж місяць!», – згадує ситуацію Володимир.
Відлік часу пішов на дні. Почалася повноцінна реставрація. Відновлення авто тривало майже цілодобово з короткими перервами на сон. Машину розібрали до гвинтика: обробили піскоструєм, заґрунтували, покрили антикорозійним захистом. Кузов вирівнювали та шпаклювали. Замінили пошкоджене крило. Робота кипіла вже три тижні, але видимих результатів досі не було. Всі деталі були розібраними, а час торжества невблаганно наближався.
«У ті моменти в мене, звичайно, траплялися хвилинки паніки, що, можливо, я не встигну. Але не піддавався цим думкам. І хоча багато хто казав, що це просто божевілля, і така робота вимагає мінімум півроку, були люди, які підтримували. І не лише словом, але й ділом. Це мої друзі, кум. Пів гаражного кооперативу долучилося до помочі, хто чим міг. Дружина власноруч перешивала салон», – розповідає автолюбитель.
У суботу, за кілька годин до весілля, авто було готове. О 1-й ночі Володимир поїхав на цілодобову мийку, щоб потім уранці зробити справжній фурор. Емоції сестри та батьків годі описати. Це здивування, захоплення та сльози радості! Автівка з кульками, квітами, у кольорах весілля (фіолетовий – улюблений колір сестри) стала незабутнім сюрпризом та родзинкою свята. Надпис на брелку до ключів теж був символічним: «Key to happiness». Адже ключ до щастя у наших руках!
Тепер Володимир зізнається: вся ця історія стала для нього прекрасними уроком, що нема нічого неможливого. Якщо чогось сильно хотіти та вперто працювати і йти до своєї мети – все обов’язково вийде.
Сьогодні завзятий любитель моторів, мотоциклів та машин Володимир Бундзяк мріє про «Харлей». І ретро-машинка в його гаражі ще точно буде. Мріє про щось американське, «Шевроле Камаро» або «Імпала» 67 року і вірить, що з часом усе неодмінно здійсниться.
