«Як корабель назвете, так він і попливе» – це правило гарно підходить для аналізу інтимного лексикону. Зазирнувши в «сексуальний словничок» людини, можна доволі легко дізнатися про її відношення до тіла й тілесного задоволення. Закономірність проста: якими словами вона послуговується для позначення сексу загалом та назви статевих органів, своїх чи партнера зокрема, такою й буде її ставлення. Чому важливо освоїти мистецтво інтимної бесіди та як підбирати потрібні слова, спробували розібратися з нашим експертом, психологом, практикуючим психотерапевтом Анною Шийчук.
Здавалося б, для чого у сексі слова, адже можна порозумітися й без них? Насправді все набагато глибше. Словесний флірт розпалює бажання, додає пікантності та налаштовує на любовну гру задовго до ліжка, при цьому невдалий жарт, начебто невинна фраза може зіпсувати увесь настрій або звести нанівець усю пристрасть. Вміння здорової комунікації складно переоцінити, вона – ключик до взаємного задоволення. При цьому правильно говорити «про це» ми досі не навчені. Якщо з більшістю частин тіла все наче зрозуміло – голова у нас – голова, руки – це руки, ноги – це ноги, то територія між пупом та колінами доволі часто постає такою собі «терра інкогніта», місцем, що, або взагалі не має назви, або, якщо й має, то вимовляти ці означення вважається чимось негарним та сороміцьким.
Все починається, звісно, з виховання, коли діти ростуть, а батьки ніяк не називають цю зону, використовуючи в кращому випадку описові формулювання – «оце», «отам». Для дитини це перший сигнал – щось тут не те, адже всі частини тіла мають назву, а ця чомусь ні. Такий підхід породжує відчуття сорому та огиди. Власне, у цьому найбільша пастка – коли мені соромно і я, по суті, відчуваю огиду до себе й частин свого тіла, як я зможу в дорослому віці до них торкатися та отримувати задоволення? Без шансів. Саме тому важливо змалку навчити дитину називати органи своїми іменами, використовуючи фізіологічні терміни (пеніс, вульва) без напруги та негативних оцінок назв геніталій з боку батьків. Це допоможе дитині сформувати здорове ставлення до свого тіла, його границь.
Радимо почитати:
Батьки, які хочуть виростити своїх дітей сексуально здоровими та грамотними, знайдуть багато цікавої та корисної інформації у матеріалах секс-педагога Юлії Ярмоленко.
Через прогалини в сексуальній освіті, вільно обходитися з секс-лексикою можуть одиниці. Як правильно висловлюватися про інтимне так, щоб це не звучало ані високопарно, ані вульгарно, ані грубо? Знайдіть слова, які вам приємні. Література й фільми, розмови з партнером вам у поміч.
Цьогоріч інтернет-видання «Platfor.ma» проводило та опублікувало результати цікавого дослідження про те, як насправді ми, сучасні українці, говоримо про секс. Отримані результати вражають. Якщо їх узагальнити, то маємо два полюси: перший – дуже ідеалізовані, романтичні визначення а-ля «нефритовий стержень» і «печера Афродіти». Інший – лайливі слова та матюки, які навіть не хочеться цитувати. По суті, жодна з цих крайностей не є хорошим варіантом. Надміру романтичні та поетичні назви перетворюють секс на щось надособливе. Щоб усе вдалося, необхідно докласти чимало зусиль та передумов: романтична вечеря зі свічками та шампанським, при повному параді й набором кліше, на які в реальному житті середньостатистична пара, котра працює та виховує дітей просто не знайде ні часу, ані сил. А це значить одне – секс стане доволі нечастим гостем у парі, де хоча б в одного партнера існуватимуть такі ідеалізовані уявлення. Спонтанний секс? У несподіваному місці? – Забудьте, нема пелюсток троянд – нема сексу. Про те, щоб показати себе справжню/-го, узагалі не йдеться. У жінки, яка хоче, аби чоловік щоразу готував міні-спектакль, може з’явитися невдоволення – «якщо ти цього не робиш, значить ти мене не любиш», а це знецінює все те, що є проявами його любові. Чоловіки-ідеалісти теж можуть по-своєму трактувати «чисте і високе». В його картині світу дружина – це матір його дітей, а для «грубого та низького» сексу він знайде коханку.
Розберімо іншу крайність. Лайливі слова формують огиду і зневагу до процесу та свого тіла. Якщо я можу назвати частину свого тіла чи тіла партнерки лише матюком, це сигнал. Він може означати широку гаму почуттів: злість, заборону, сором. Можливо, за цим ховається біль чи травматичний досвід, і грубість стає реакцією на кривду? В будь-якому випадку, слова – дуже хороший індикатор ставлення до того, як ми ставимося до цієї сфери.
Звичайно, у кожної людини та пари є свої, особливі слова. Деякі дають своїм статевим органам власні імена, наприклад, «васьок» і «вітальчік», «марічка», «софія» або називають їх алегорично: «хлопчик», «дівчинка», «друг», «подружка». А секс – це не лише «кохатися», «займатись коханням», «робити це», але й «шпілі-вілі», «той», «цей» і т.д. Правильних чи неправильних слів немає. Усе дуже індивідуально. Якщо для когось «котик», «зайчик», «мишка» та інші варіанти з пестливими й жартівливими слівцями милі та доречні, то в іншій парі навіть грубі і лайливі слова можуть додавати масла в вогонь та заводити партнерів. Головне, щоб це подобалося обом. Зробимо невеличкий тест? Запишіть свої відповіді на питання.
- Як ви називаєте свої статеві органи? Що при цьому відчуваєте? Радість, цікавість, страх, огиду, сум, сором, злість?
- Як називаєте статеві органи партнера чи партнерки? Що відчуваєте, коли говорите вголос це слово?
- Якими словами позначаєте сексуальні процеси та дії?
Проаналізуйте свої відповіді. Вони вам приємні? Якщо ці слова демонструють любов один до одного, безпеку, викликають позитивні емоції, вам комфортно, тоді все чудово. Якщо ж ні, варто знайти інші.
Слова мають велику силу. І неправда, що тільки жінки люблять вухами. Як ніжні, так і «брудні» словечка можуть стати елементом творчості та новизни в парі – такою собі пікантною приправою до хорошого сексу. То чому б їх не використовувати?
