… а ще брати від життя все й не відкладати мрії та бажання на потім. Ці кілька, здавалося б, простих правил стали лейтмотивом нашої розмови з чарівним ревізором, талановитою співачкою та акторкою Наталією КУДРЯШОВОЮ. Неймовірно щира та відверта, вона однаково з легкістю розповідає про свої улюблені ролі, екстремальні ситуації на роботі та боротьбу із зайвими кілограмами. Про те, як зустрічають її нині в магазинах, та чому цвітну капусту любить більше, ніж шоколад, читайте в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «Like».
Наталю, я знала Вас як успішну акторку й телеведучу, а виявилося, що Ви ще і співачка. Стільки талантів в одній людині…
О, то ви ще багато не знаєте. Знаєте, як я смачно готую (сміється). Як то кажуть, мультиталановита людина талановита у всьому. Якщо Бог щось дає, то це, вважаю, треба розвивати. Мені Бог дав великий дар: я не просто чую музику, я її розумію. Він дав мені голос, гарних викладачів, тому гадаю, буде великим злочином закопувати цей талант у землю. З огляду на свої можливості намагаюся тішити ним слухачів. У мене багато концертів Україною, в зону АТО, а тепер в ООС їздили і їздимо, даємо благодійні концерти. Будь-який талант повинен бути на користь людям.
На Вашій сторінці в соцмережі бачила фото з «Х-Фактору» — нам чекати Вас у новому сезоні? Якщо так, то в якому амплуа?
Це велика інтрига. Я буду в новому сезоні «Х-Фактору», це факт. А от у ролі кого — побачите.
Спів для Вас це радше розрада, чи все-таки вагома частина життя?
Це одна з моїх діяльностей, які я не розділяю за ступенем важливості: спів, зйомки, журналістика, продюсування — будь-яка справа для мене важлива. Мабуть, допомогло те, що свого часу я працювала в дуже великій структурі й засвоїла уроки тайм-менеджменту. Тож вважаю, що в мене все виходить, окрім, мабуть, поспати (сміється).
У Вашому акторському доробку нині чимало успішних ролей, а свою першу, серйозну, пам’ятаєте?
Так, пам’ятаю. Це була головна роль у фільмі, який знімала компанія «Film Ua». Для мене вона дуже важлива, адже була психологічно глибокою: дівчина, над якою знущалися, яку коханий чоловік примушував робити багато абортів, бо не хотів дітей, а потім залишив її ні з чим, пішовши до іншої, яка змогла народити йому дитину. Дуже важко було входити в цю роль психологічно, прийняти роль жертви, тому що це була для мене роль на супротив. Я в житті абсолютно інша. Уявляючи себе в цих обставинах, я розуміла, що не допустила б і сотої частини тієї ситуації, яка розвивалась на екрані. Важко було пропустити цю історію через себе. Не награвати, а прожити її. Звичайно, позитивні ролі легше грати, адже вони більше збігаються з моїм внутрішнім світоглядом.
Власне, хотіла спитати, які ролі найбільше до вподоби?
Багато хто знає мене як веселу, позитивну, екстраверта. Але все-таки людина не може бути такою на всі 100 відсотків. Є ще внутрішній світ, якесь заглиблення в себе. Тому мені цікаво грати ті ролі, для яких я маю знаходити якусь внутрішню додаткову мотивацію, яка мені не притаманна в повсякденному житті. Я люблю всі свої ролі, а найбільше грати у… дитячих казках. Не повірите, який це захват. Я ніколи не відмовляюсь від дитячих вистав. Дитяча аудиторія — найбільш вдячна. Їх неможливо обдурити. Вони або вірять тобі, або ні. А це найкращий «лакмусовий папірець» для актора. Тому я щаслива, що люблю свою дитячу аудиторію, а вони відповідають мені взаємністю.
А що взагалі ближче — театральна сцена чи робота перед камерами?
А я намагаюсь роботу в театрі переносити на екран. Для мене це є неподільним. Багато хто розпитує: а яка ви насправді? На екрані — така, як у житті, чи це лише образ? Я вам скажу так: у нормальної психічно здорової людини немає внутрішнього розподілу на ролі. Якщо в тобі вже живе дві людини, то треба починати хвилюватися. Мені це не потрібно. Не потрібно лицемірити чи вдавати із себе когось на сцені, чи перед камерами, чи в житті. Ти така, яка є насправді. Просто для якоїсь ролі шукаєш у собі мотивацію, думаєш, як би ти вчинила в цій ситуації. Коли я працюю над роллю, в передачі чи кіно, для мене не є проблемою перевтілитися, бо я завжди залишаюсь собою.
І все-таки найбільшу популярність Вам приніс «Ревізор» та «Ревізор: магазини». Чому зголосились на участь у цьому проекті?
А хто б відмовився? Це великий подарунок долі. Для мене це була дуже велика честь — стати Ревізором і ділитися своїми знаннями з людьми, працювати зі справжніми професіоналами. Я з честю й гордістю прийняла цей подарунок. Мені в цій ролі комфортно.
Але ж ревізорів у нас, м’яко кажучи, недолюблюють, я це мала на увазі…
Ну недолюблюють не м’яко, а твердо й часом зі стусанами й залізними дверима. Буває всяке, це специфіка роботи, але вовків боятися — у ліс не ходити. Це, мабуть, і є мої вовки. Так, б’ють і в морозильній камері можуть зачинити, небезпечні для життя є моменти. Але коли ти там, ти цього не розумієш. Коли ти знімаєшся, не бачиш, що там є небезпека. Можливо, це не зовсім правильно, така відсутність інстинкту самозбереження, але я розумію, що повинна показати людям, що там діється насправді.
Під час зйомок було багато екстремальних ситуацій, чи не хотілося все кинути, послати під три чорти?
Скажу так — це в мене з дитинства: в 16 років у мене діагностували одну дуже недобру хворобу, сказали покинути навчання й концертну діяльність, лише спокійний режим… Але я сказала: «Та ви що, я не зможу так. Я краще проживу 10 років, але в нормальному драйвовому темпі, аніж буду на все дмухати і всього боятися». І з того моменту, слава Богу, уже пройшло не 10, а набагато більше років. Тому, або ти живеш і отримуєш від життя все, або всього боїшся й не знаєш, коли тобі на голову впаде цегла. Кидати цю справу, підводити команду не в моїх правилах. Хіба є момент, коли ти розумієш що ця справа не перспективна. Тоді треба знайти в собі сміливість у цьому зізнатися й поставити крапку. Але якщо це потрібно тобі, людям, тоді треба переступати через себе і йти далі.
Наталю, а як сьогодні Вас зустрічають у магазинах, як виглядає буденний похід за покупками?
По-різному буває. Часом не пускають. Був такий випадок, коли я зайшла в магазин, а мені напереріз охоронець зі словами: «Вам до нас не можна» (сміється). Було й таке, що виклала продукти на касову стрічку, а мені касир каже, що не буде розраховувати. «Чому?» — «Бо бачила вас у телевізорі, ви ото ходите у магазини, набираєте «просрочки», а потім усіх сварите». Але в мене є один секрет: поза камерами, у звичайному житті, я майже не фарбуюся, тому мене впізнають хіба тоді, коли починаю говорити (сміється). Якщо мовчки, тихенько, то можна прийти в магазин і скупитися без ексцесів.
А як боретеся зі стресом після зйомок, чи відпочиваєте від них?
Найкращий відпочинок — це зміна діяльності. Тому, мабуть, відпочинку-відпочинку в мене немає. У мене немає розподілу на робочі та вихідні дні, на особистий і не особистий простір. Навіть під час побачення чи світського заходу я можу сидіти і працювати за планшетом. Навіть на березі моря можу вирішувати якісь справи чи складати плани. Це додаткове натхнення. Це частина мого життя і я від нього не втомлююсь. Воно строкате й дуже різне. Коли з’являється якась фізіологічна втома, я намагаюсь, приміром, більше поспати, зайнятися спортом, намагаюся вести активний спосіб життя.
Якщо ми вже зачепили цю тему, то робота в кадрі передбачає завжди чудову форму. Як вдається тримати себе на висоті?
Зашити рота й не їсти. Це так важко, так люблю поїсти! Я такий просто скажений гурман. Але в мене дуже специфічний смак. Не люблю багатокомпонентні комбіновані страви. До прикладу, салати з майонезом чи щось, що довго готується в духовці. Я люблю щось простеньке: свіжі овочі, свіжий сир, м’ясо або гриль, або відварне. Я майже не вживаю солі, мені абсолютно не смакують соуси чи заправки. Одна із найулюбленіших страв — звичайна відварна цвітна капуста, це дуже смачно. Або просто помідори з бринзою. Смакота! Тому для мене здорове харчування не є проблемою. Солодке не вживаю майже, бо не люблю. Не люблю солодкі напої, п’ю лише водичку або гірку каву. Я дуже схильна до повноти, тому доводиться себе строго тримати.
Власне, торік багато ЗМІ писали про Ваше феноменальне схуднення — за місяць -11 кг, якщо не помиляюсь? У чому секрет?
Спорт і не їсти. Хоча це важко. Я потім знову підібрала трохи кг і знову скинула. І все життя так, як гармошка, — туди-сюди. Але я намагаюсь тримати себе у якихось межах, бо, чесно кажучи, колись моя вага перевищувала всі допустимі для мене норми — майже під центнер. Це було дуже важко для мого організму і сприйняття себе. Слава Богу, тоді не було соцмереж і фото не було куди викладати. Бо неприємно було бачити себе такою. Ні, ці фото є в сімейному архіві, і вони для мене — як додатковий стимул: коли бачу, що стрілка ваги пішла вверх, дивлюсь на них і кажу собі: «Все, досить їсти на ніч» (сміється).
Якщо ми говоримо про секрети, то найпотаємніший і найприємніший — це особисте життя. Що сьогодні на Вашому любовному фронті, чи є поряд єдиний і неповторний?
Я завжди кажу — не можна чоловіка зводити на п’єдестал, оце «єдиний, неповторний»… Як показує досвід, будь-який продукт харчування має свій термін придатності й кінець кінцем він псується. Так само відбувається і з людьми (сміється). Нехай це скептично, але так, як є. Я досить тверезо дивлюсь на ці речі, надміру романтики в моєму віці вже немає. Скажімо так: коли я буду готова оголосити про зміну свого статусу з незаміжнього на заміжній, зроблю оголошення. Поки що не готова.
Бо щастя любить тишу?
А тут я не погоджуюсь. Цю фразу кажуть часто ті люди, у яких таких щасть є кілька. І щоб одне щастя не знало про інше, їх намагаються тримати в тиші (сміється). Тому, дівчата, якщо вам хлопці говорять таке, — замисліться.
Ще б хотілося почути про табу у Вашому житті…
Табу — це наркотики. Ніколи їх не вживала й не планую. Немає значення — легкі чи важкі. Усе, що змінює свідомість, — це величезне табу. Друге табу — продаж себе за гроші. Я не розумію відомих людей, які в соцмережах виставляють купу реклами — від дитячих горщиків до неякісної одежі. Зрозуміло, що вони на цьому заробляють гроші, але не зрозуміло, коли це роблять небідні люди й у такий спосіб здешевлюють себе. Тому в мене навіть інстраграму немає. Моя репутація надто цінна і значно вища, аби розмінювати її на непевну рекламу.
А спокуси? Щось, перед чим неможливо встояти?
Те, від чого не можу втриматися в житті, я від нього й не втримуюся. Усе, що мене спокушає, я беру й роблю. Усе в рамках Закону. Бо ніколи не знаєш, як воно далі буде. Зможеш ти ще це зробити чи ні. Ми не знаємо, що з нами буде завтра, чи буде далі мир, чи будуть наші рідні поряд, чи будемо ми дієздатними. Тому, якщо чогось бажаєш, — втілюй у життя. Але завжди зі здоровим глуздом!
Розмовляла Наталія ЛОЗОВИК
