У вівторок, 17 листопада, пішов із життя знаменитий театральний режисер Роман Віктюк. Йому було 84 роки. Роман Григорович заразився коронавірусом, а причиною смерті називають анемію головного мозку.
Згадуємо життя і творчий шлях легендарного епатажного режисера, пише Сьогодні.Lifestyle.
Роман Віктюк: біографія режисера
Роман Григорович Віктюк народився 28 жовтня 1936 року у Львові в родині вчителів. Ще з юних років він активно виявляв інтерес до акторської діяльності та театру, роблячи невеликі постановки зі своїми шкільними товаришами.
У дитинстві його приваблював не тільки театр – майбутній маестро був упевнений, що займатиметься музикою. Якось ворожка наворожила йому долю… диригента.
“У мене у Львові досі лежить ціла купа нотних зошитів, куди я скрупульозно переписував найскладніші фортепіанні твори і вірив, що колись буду їх грати”, – говорив Роман Григорович в інтерв’ю Дмитру Гордону.
Майбутній режисер також цікавився балетом, але швидко припинив заняття через сувору вчительку.
Після того, як Роман закінчив школу, він став студентом Державного інституту театрального мистецтва, знаменитого ГІТІСу, навчаючись на акторському факультеті в Анатолія Ефроса та Юрія Завадського.
Свій творчий шлях він почав у львівському Театрі юного глядача. Уже в 1956 році Роман Григорович працював у театрах різних міст, зокрема Львова, Києва, Калініна (нині – Твер) і Вільнюса.
Роман Віктюк був викладачем у студії при театрі імені І. Франка в Києві. Він також був викладачем Державного училища циркового та естрадного мистецтва в Москві.
У кінці 60-х років Роман Григорович ставив спектаклі в театрі Калініна (Твері). Американці внесли Віктюка до списку 50 людей світу, які вплинули на другу половину ХХ століття. Роман Григорович – єдиний іноземець, нагороджений премією Інституту італійської драми за найкраще втілення сучасної драматургії.
Починаючи із середини 1970-х, режисер ставить вистави в театрі Моссовєта, у МХАТі та студентському театрі МГУ. У 1988 році на сцені театру “Сатирикон” Роман Віктюк поставив свій найвідоміший спектакль “Служниці”.
“Служниці” стали однією з найскандальніших вистав режисера. За основу було взято п’єсу французького письменника і поета Жана Жене. Завдяки режисурі Віктюка вона стала популярна в СРСР. Всі жіночі ролі в спектаклі виконали напівголі чоловіки в спідницях з незвичайним гримом на обличчі – у ті роки така сміливість на сцені викликала ажіотаж у глядачів і невдоволення у Міністерства культури СРСР.
Завдяки провокаційним “Служницям” Віктюк став відомий не тільки в СРСР, а й далеко за його межами.
У 1996 році в Москві відкрився Театр Романа Віктюка, одночасно з появою одного з перших досвідів пострадянської антрепризи – виставою “М. Батерфляй “за п’єсою Девіда Генрі Гвана.
З 2001 по 2006 рік Роман Григорович працював на російському телеканалі ТВЦ, де був ведучим нічної розмовної програми “Поетичний театр Романа Віктюка” і ток-шоу “Людина з ящика”. У 2014 році він був членом журі шоу “Театр естради” на Першому каналі.
Роман Віктюк ніколи не був одружений, у нього не було дітей.
“Звичайно, весілля і похорон – це практично одне і те саме, між ними немає ніякої різниці. Вони викликають абсолютно однакові емоції, тому що ти заручається з вічністю. Розумієш? Це вже назавжди, але в тому-то і весь фокус, що в мене не було ніякого Мендельсона”, – говорив Віктюк в інтерв’ю Гордону.
