«Полюби себе, і тебе полюблять інші». Думаю, всі чули таку фразу, та мало хто розуміє істинне значення цих слів. Стільки протиріч та версій: що ж таке — «любити себе»? Часто це плутають з егоїзмом.
«Як полюбити себе?» — це, імовірніше, питання про те, як дати собі право бути собою. Тому що нелюбов до себе — це нерозуміння себе і небажання приймати всі свої сторони, як зовнішні, так і внутрішні. Мій шлях любові до себе почався з тіла. Я ніколи не була ним задоволена. Через це почала активно займатися спортом і фанатично контролювати харчування. Протягом певного часу моє, і так непогане тіло, стало просто ідеальним для інших, але зовсім нічого не змінило для мене. Разом із тілом я не приймала ні свого життя, ні емоцій… Було відчуття, що я не така, і життя у мене не таке, і люди не ті навколо, і займаюся я не тим. Вирішенням мені здавалася зміна всього цього, не інакше. «Ось стану ідеальною, ось переїду жити в інше місце, ось перестану спілкуватися з близькими, які мене не розуміють, ось займуся іншою справою і стану щасливою», — думала я. Насправді всього цього було так багато, а енергії у мене вистачало тільки на спорт і завжди напівголодне існування заради ідеальних форм, що аж ніяк не створювало настрою для кардинальних дій.
Все змінилося, коли я, після багаторічних пошуків себе, відчула, що шукаю не там. Вирішення — не у зміні зовнішніх обставин, а у внутрішньому стані та відчутті гармонії. Зробивши все, що я колись пов’язувала зі своїм щастям, воно так і не прийшло. І тоді я усвідомила, що які б люди біля мене не були, які б прекрасні місця я не відвідала, не отримаю від цього нічого, адже всюди зі мною буде внутрішнє відчуття незадоволення.
Любов до себе — це щире, приємне і радісне піклування, як про тіло, так і про внутрішнє наповнення. Це піклування не йде з бажання змінити себе чи виправити, а з відчуття того, що я варта найкращого. Також це відчуття не є егоїстичним і не базується на думці, що я краща за когось. Воно не забарвлене бажанням наслідувати певні ідеали, заздрістю, намаганням комусь щось довести. Це просто усвідомлення того, хто я, прийняття свого «Я» у всіх його проявах і піклування про себе таку, яка я є вже і зараз. Людина, яка любить себе, також любить і приймає інших. Вона знає свою цінність, а, отже, розуміє, що така ж цінність є у кожному. У цьому полягає різниця між любов’ю до себе та егоїзмом.
Любов до себе — це турбота про себе. Але турбота — це не просто обслуговування своїх потреб, а радісна, з ніжністю і піклуванням. Люди, які щиро дбають про себе, здатні так піклуватися і про інших. Справжня любов до себе відбувається без жертв, тільки на благо для себе та всього світу. Любити себе — це дозволяти собі бути різною, неідеальною, не такою як хтось, а унікальною і завжди прийнятою. Як мама любить своє дитя безумовною любов’ю просто тому, що воно є її дитям, так і ми маємо себе любити у всіх станах, проявах, всіх емоційних моментах, зі всім багажем минулого і всіма мріями на майбутнє. Як досягається це відчуття? Найперше усвідомлення того, що ніхто і ніщо не доповнить тебе. Ти вже є, абсолютно самодостатня і неповторна. Тобі не потрібна друга половинка, якісь речі або особливий вигляд для того, щоб себе любити. Ти вже досконала і варта любові. І тільки відчувши цю любов, можна дбати про себе щиро та ніжно.
Прийми себе повністю такою, яка ти є. Приймай себе у будь-яких ситуаціях та проявах. Прийми свій минулий досвід. Не картай себе за щось. У ту мить ти вела себе так, як вважала за потрібне і як вміла. Твій минулий досвід — цінний, завдяки йому ти там, де є зараз. Прийми всі свої недоліки і люби себе з ними. Є те, що є, і це прекрасно! Тільки не сприймай це як заклик не займатися собою. Ми про себе дбаємо, але не гніваємося на себе за недоліки.
Тобі не потрібна причина, щоб любити себе. Ти вже самодостатня і варта цього без причини. Не порівнюй себе ніколи ні з ким. Зрозумій, що всі люди рівні і немає кращих за тебе, є просто інші. Намагаючись когось наслідувати, ти можеш стати тільки його копією, але не прожити чуже життя. Найбільше, що ти можеш зробити — це бути кращою версією себе. Єдина людина, з якою можна себе порівнювати — це ти. Розширяйся, розвивайся, вдосконалюйся і будь унікальною.
Поважай своє тіло та розум. Дбай про тіло, про його стан та наповнення. Дбай про розум, фільтруй інформацію, працюй з негативними переконаннями, медитуй. Припини засуджувати інших, оскільки це обмежує і тебе також. Якщо тобі щось не подобається — дій. Не терпи, не скигли, а дій! Вчися бачити та відстоювати свої особисті межі. Обов’язково досліджуй свої сильні сторони та пишайся ними. Бери відповідальність за своє життя і більше довіряй власним бажанням та намірам. Не бійся здаватися тим, ким тебе не хочуть бачити інші. Адже це твоє життя і живеш ти передусім для себе!
Більше цікався собою, роби самоаналіз. Наповнюй життя цікавими подіями, відкривай нові речі. Знайди заняття, у якому відчуваєш любов до себе. Ти маєш право на життя своєї мрії. Став перед собою великі цілі, від яких закипає кров, і досягай їх! У тебе є всі ресурси та можливості, додай до цього віру та бажання, і все стане досяжним!
Дуже важливо любити та приймати інших людей, а не намагатися їх змінювати. Не забуваймо, що інші — це наше дзеркало. Якими бачимо їх, такими самі і є. Бажання змінити людей — це опір реальності та ще одне свідчення того, що ти себе не приймаєш.
Тобі не потрібно бути суперідеальною людиною. Наше суспільство, мас-медіа і телебачення нав’язують перфекціонізм і прагнення бути супердосконалим і правильним, мати ідеальне тіло та освіту. Насправді ж ніхто не хоче бути ідеальним і правильним! Заміни це бажання на прагнення повністю прийняти і любити себе в будь-якому прояві і вираженні. Люди хочуть бути собою.
Дозволь собі та іншим людям бути такими, якими вони є. У такий спосіб ти будеш знати все про те, як прийняти себе і полюбити.
