Підлітковий вік — час радикальних змін, чергова криза, що знаменує новий етап сепарації — відділення дитини від батьків та її перехід у доросле життя. У цей період буває нелегко всім членам сім’ї: і самому підлітку, і його батькам, яким потрібно призвичаїтися до нових правил взаємодії. Про те, як зберегти добрі стосунки, довіру та не втратити здоровий глузд, коли в сім’ї вже не дитина, але ще й не дорослий, наша сьогоднішня розмова з психологом, керівником клубу щасливих батьків «Мілагро» Катериною Лейцюсь.
Лейтмотив цього періоду — зміни. Вони проявляються як на рівні фізіології — у підлітків змінюється зовнішність, з’являються ознаки дорослості, вони навіть починають пахнути по-іншому, так і в поведінці — раніше ласкава дитина тепер поводиться провокативно. Так вона готується до нового життя, а ми, батьки, до того, щоб її відпустити.
Хороша новина — ця криза має початок і закінчення. Тобто ваша люба дитина точно не залишиться такою в дорослому віці. Мозок дозріє, «гормональна буря» мине і всі процеси, які зараз відбуваються, нормалізуються.
Як у кризі трьох років, так і в кризі підліткового віку ви зустрінете дуже багато супротиву. Мама й тато для дитини стають основними спаринг-партнерами, у конфліктах із якими підліток шукає себе, дізнається більше про себе та здобуває головні інструменти для конструктивного вирішення конфліктів у сім’ї, з друзями. Варто розуміти, що саме те, яким способам ви його навчите зараз, такими він і буде користуватися надалі. Бунтівна поведінка є нормою для даного віку і вимагає від батьків терплячості та розуміння. Причина її — не у вас, однак при цьому саме ви несете відповідальність за все, що відбувається з дітьми. Як доводять численні дослідження, підлітки потребують уваги та любові не менше, ніж малюки, але просто в інших проявах.
Завдання батьків не з простих: дати дитині більшу свободу, відійти на безпечну відстань, та водночас залишитися надійним тилом, не покинути її наодинці з проблемами, страхами і комплексами. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть знайти спільну мову з дитиною-підлітком:
- Чесно обговорюйте труднощі підліткового віку. Постарайтеся зрозуміти не лише всі ті складні емоції, які, на вашу думку, відчуває дитина, але усвідомлюйте свої почуття, називайте їх та працюйте над собою. Тому що є величезна різниця між батьками, які намагаються маніпулювати та контролювати, і тими, хто щиро хоче підтримувати зв’язок.
- Проявляйте розуміння. Покажіть дитині, що розумієте, наскільки складно витримувати тиск однолітків, соціальні очікування. Розкажіть, як вам було в цей період, поділіться своїми підлітковими радостями та печалями.
- Приділяйте достатньо часу. Як давно ви робили щось разом? Батьки часто грають з малюками, а от проводити час разом зі старшими дітьми — не вважають таким важливим. Насправді неважливо, наскільки самостійно поводиться дитина, можете бути впевнені, що вона цінує ваші слова і наміри провести з нею час. Регулярна спільна діяльність сприяє довірі та глибокому спілкуванню. Тому відірвіть погляд від смартфонів та зверніть його на свого підлітка. Подумайте, що цікаве можна зорганізувати: сходити на піцу чи спекти її разом, подивитися фільми чи піти на концерт? Як варіант — ви можете разом скласти список спільних справ або доручіть це своїй дитині.
- Уникайте нотацій, постійних розмов про оцінки, звинувачень, інакше дитина закриється від вас, у неї складеться враження, що вас цікавить лише школа і щоденник. Слухайте з розумінням, не перебивайте, не повчайте, навіть якщо дуже хочеться. Зберіть волю в кулак та уникайте «цінних» порад, якщо вас про них не просили.
- Ваш дім має стати безпечним місцем. Не соромте дитину, уникайте сарказму та насмішок. Цього в житті підлітка вистачає і без вас. Нехай домівка буде тихою гаванню, де можна зняти маску захисту та сховатися від підліткової культури, стандартів. Дитина має бути впевненою, що її тут люблять у будь-якому настрої.
- Будьте поруч та емоційно відкритими. Не наполягайте, не змушуйте, не чіпляйтеся з розмовами, дайте знати, що коли у дитини виникне потреба у розмові, ви будете готові її вислухати. Політика невтручання у справи підлітка — хибна стратегія. Батькам не варто вважати, що дитина вже достатньо доросла і не потребує нашої допомоги, навіть якщо вона щосили старається це показати.
- Говоріть, що любите. Це не само собою зрозумілий факт, що не потребує доведення. Дитина хоче чути, що її люблять, і не лише раз на рік. Підкреслюйте свою любов до дитини за кожної нагоди, акцентуйте увагу на тих рисах, які особливо цінуєте в ній. Ваш підліток дуже потребує вашого схвалення. Зрештою, щирі та відкриті стосунки — це не лише його потреба, але й ваша. Є така закономірність: чим гірше поводиться дитина у будь-якому віці, тим більше вона потребує любові.
- Не відкладаєте розмови про секс, депресії, наркотики, СНІД та самогубство. Не уникайте цих слизьких тем з надією, що це вбереже від них вашу дитину. Якраз навпаки — ігнорування таких розмов може викликати в дитини сором та підштовхнути до хибних рішень.
- Використовуйте ґаджети для спілкування з дітьми, але не замінюйте ними живе спілкування. Це лише додаткова можливість бути на крок ближче.
- Не дозволяйте собі піднімати руку на підлітка. У підлітковому віці тілесне покарання неприйнятне та веде до підриву батьківського авторитету, погіршення стосунків та інших печальних наслідків.
- Подбайте про наставника. Організуйте цікаве та корисне дозвілля. У підлітка має бути місце, окрім дому та школи, де у нього буде дорослий наставник — авторитет, на якого можна рівнятися та проговорювати свої хвилювання. Це можуть бути різноманітні гуртки та секції, школи лідерства, творчі проекти.
- У конфліктних ситуаціях завжди залишайтеся по один бік барикад. Ви — завжди на боці дитини, особливо при сторонніх. Зрозуміло, що бувають випадки, коли дитина неправа, але це все обговорюється наодинці. Корегуємо поведінку, а не саму дитину. В іншому випадку втратите найголовніше — довіру.
- Визнайте право на самостійність, вільну від батьків зону. Можете передати підлітку відповідальність за ті сфери життя, з якими він вже добре справляється, і допомагайте там, де ще не дуже виходить.
- Чітко дотримуйтеся особистих кордонів дитини: стукайте, коли заходите в кімнату, не перевіряйте кишені, сумку. У цей період відбувається остаточне формування особистих кордонів, вони стають чіткішими. Дотримуйтеся домовленостей, вмійте зберігати таємниці. Уникайте обговорень підлітка з іншими при ньому. Вони особливо болісно реагують на таке.
- Цікавтеся, чим живе ваша дитина, яку музику слухає, що дивиться і читає. Знайомтеся з друзями, кличте їх в гості на чай з бутербродами. Це особливо важливо, бо зміцнює ваш зв’язок із дитиною.
- Дозвольте собі і навколишнім бути неідеальними. Нормально помилятися і не розуміти, що робити, незважаючи на те, що підлітками ви вже були. Адже батьками підлітка стали вперше. Поповнюйте власні ресурси, їхнім джерелом не має бути ваша дитина. У наповненому та збалансованому стані вас буде складніше вивести з рівноваги. Так ви станете міцнішою опорою для «хиткого» підлітка.
