Розлучення – це стрес та криза для всіх сторін: чоловіка, дружини, родичів, а особливо – для дітей. Життя змінюється, звична картина світу руйнується, втрачається відчуття безпеки та стабільності. В сім’ї, де є діти, розлучення – це крайній захід. Воно допустиме тоді, коли і чоловік, і жінка можуть чесно собі зізнатися в тому, що вони спробували вже все можливе, щоб налагодити стосунки. Наші рекомендації – для тих батьків, які вже прийняли остаточне рішення. Отже, як допомогти прожити цей нелегкий період наймолодшим та найвразливішим членам родини, дізнавалися у керівника клубу щасливих батьків «Мілагро» Катерини Лейцюсь.
Екс-батьків не буває
Розлучившись, ви перестаєте бути чоловіком та дружиною, але назавжди залишаєтеся мамою й татом для своєї дитини. Тому треба вчитися вибудовувати партнерські стосунки в іншій, новій для вас площині. Для цього перш за все варто прийняти свою історію. Сказати собі: «Так, ця людина, ці стосунки були частиною мого життя, втілення яких назавжди буде в нашій дитині».
Намагайтеся зберегти повагу один до одного. Поваги варта кожна людина на планеті. А тим паче та, з якою у вас спільна дитина. Батькам важливо відноситися з повагою один до одного. Уникайте лайливих слів, не принижуйте колишнього партнера, бо в дитині назавжди лишиться його частинка. Інакше дитина перестає приймати або любити цю частину себе.
Не розривайте дитину, не діліть її, не перетягуйте ковдру на себе. В українських реаліях найчастіше діти залишаються з мамою. Не варто перешкоджати чи втручатися у стосунки дитини з татом. Дитина не має відчувати себе винною за те, що гарно провела час із татом. Чи навпаки, за те, що їй добре живеться з мамою. Уникайте фраз «тато нас кинув», «ти такий/-а самий/-а, як він», «ти пішов/-ла в ту породу», «його ноги коло тебе не буде», «у мене є лише ви, діти, і я буду жити заради вас», «у тебе буде новий тато». Дитині від цього буде лише гірше та складніше. Обом батькам не варто вивідувати інформацію один про одного, або тим паче просити передати «скажи своїй мамі/татові», втягувати дитину в дорослі ігри.
Батьку важливо пам’ятати, що від емоційного стану матері залежить благополуччя дітей. І навіть якщо вони більше не живуть разом, він може впливати на ситуацію: погодившись побути зі своєю ж дитиною, коли мамі потрібно кудись піти, а не приходити лише «по графіку», зайвий раз не зробивши в’їдливих коментарів при дитині. Якщо тато думає, що так він помститься та зіпсує настрій колишній, то він дуже помиляється. Від цього страждатиме насамперед дитина.
Тати повинні брати участь у житті дітей. Не лише на святах, змаганнях чи як злий поліцейський при вирішенні проблем. Добре, коли дитина знає, що у неї є регулярні зустрічі з батьком. І ця регулярність надзвичайно важлива. Повинні бути чітко виділені певні години на тиждень, щоб якісно проводити спільний час. Для підтримання близькості з дитиною важливо цікавитися її життям, а не лише, приміром, видати планшет, щоб вона дивилася мультики.
Непросто усім
Не варто обманювати дитину й себе, що все пройде безболісно. Це не момент, а процес, який треба прожити. Нормально заліковувати ці рани близько року.
Щоб допомогти адаптуватися, дитині треба починати з себе. Особливо мамі варто займатися своїм відновленням та наповненням власних ресурсів. Важливо проговорювати свої почуття. Натягувати штучну посмішку марно, бо діти й так добре відчувають, що вам зле. Разом із тим, не піддавайтеся спокусі звалити всі свої емоції на дитину. Пам’ятайте, що вона – не сміттєвий бак для ваших переживань. Не можна перекладати прийняття дорослих рішень на дитину, радитися з нею, що вам робити, розлучатися, чи ні, як жити далі. Це непомірне психологічне навантаження.
Дозволяйте дитині проявляти свої емоції з приводу розлучення. Добре, коли вона показує своє розчарування та біль. Вона має право злитися, плакати, бути незгідною з вашим рішенням. До того ж, багато дітей почуваються винними у розлученні батьків. Якщо з’являється більш агресивна поведінка, бажання втечі від реальності у віртуальний світ, добре було б збільшити кількість фізичної активності: залучити дитину до занять спортом, де вона зможе скинути накопичений негатив та напруження. Інша можлива крайність у поведінці – надмірна слухняність, коли дитина сподівається, що своєю хорошою поведінкою зможе примирити батьків і вони знову будуть разом. Звідси старання бути кращим. Тому не підтримуйте ці надії, якщо ваше рішення остаточне. Говоріть правду чітко, допоможіть змиритися з тим, що нереально змінити, дозвольте поплакати. Гірше, коли дитина робить вигляд, наче нічого не трапилося, бо для неї це точно не так. Скоріше це заморожені почуття, що рано чи пізно все одно проявляться.
Важливо, щоб батьки приділяли дитині достатньо уваги, щоб дотримувався режим дня та збереглися певні традиції. Постарайтеся знаходити час для спільних ігор, розмов, прогулянок.
Ще один важливий момент – це роздратування як мами, так і тата на свою дитину в процесі розлучення. Воно буває несвідомим, коли в дитині проявляються певні риси партнера, коли є схожість у зовнішності чи поведінці. Це треба усвідомити і працювати над установкою, що так, у них є багато спільного, і в той же час це різні люди.
Старше покоління теж може бути шоковане, діяти і говорити неконструктивно. Тому варто взяти ініціативу на себе та виробити єдину стратегію й озвучити її бабусям і дідусям.
Щирість заради майбутнього
Не варто замовчувати чи тим паче приховувати ваше розлучення. Дитина і так відчуває, що щось не так, тож наберіться сміливості і поговоріть. Добре, щоб це робили обоє, або ініціатор розлучення. Краще, коли про це повідомите ви, аніж «добра» сусідка, чи дитину запитають у садочку або школі.
Підготуйтеся до цієї розмови, бо вона запам’ятається на все життя і вам, і дитині. Не треба робити з розлучення трагедію, але водночас не варто говорити «нічого страшного», «багато хто так робить». Варто дати дитині посил, що таке трапляється, що вам дуже прикро і шкода, але буває так, що дорослі помиляються і більше не можуть бути разом. А в неї буде своя щаслива сім’я.
Кожна історія розлучення унікальна, у кожної свій сюжет. Часто найефективніші цілющі ліки – це час, який розставляє все на свої місця.
