Аби на нашому столі завжди був запашний свіжий хліб, “Івано-Франківський хлібокомбінат” працює 24 години на добу 7 днів на тиждень. У свято чи в будні, без вихідних – і так вже впродовж сорока років. Відповідальність за роботу найбільшого на Прикарпатті виробника хліба лежить на тендітних жіночих плечах директора підприємства – Світлани Миронівни Криворучко. Як пані Світлані вдається успішно управляти великим хлібопекарським кораблем у бурхливому морі сучасного бізнесу, дізнавалися з перших вуст.
- Ви віддали рідному підприємству майже три десятиліття щоденної праці: спочатку на посаді бухгалтера, потім – заступника головного бухгалтера, головного бухгалтера, а останніх 9 років – директора. Підійматися службовими сходинками на одному підприємстві було складно?
Працювати керівником на своєму підприємстві водночас легко і важко. Легко – тому що знаєш усіх працівників, їх сильні та слабкі сторони, знаєш, що від кого чекати. В той же час важко критикувати, робити зауваження. Ефективне управління неможливе без досконалого знання технології виробництва, обладнання та, в першу чергу, людей. За ці роки я добре вивчила усі аспекти роботи підприємства. Власне, з колективом мені пощастило найбільше – на хлібокомбінаті працюють чудові люди і прекрасні спеціалісти. Ті, хто переступив поріг нашої прохідної, прикипають серцем до цієї справи. Чимало працівників трудяться тут по 10, 15, 20 років. Хочу відзначити наших ветеранів – тих, які пропрацювали або й продовжують працювати на комбінаті більше 30 років. Таких людей у нас майже півсотні. Разом з тим, на підприємстві багато молоді.
- Чи думали Ви колись, що очолюватимете такий великий комбінат?
Звісно, про таке навіть не мріяла (посміхається). Доля пов’язалася мене з харчовою промисловістю зовсім випадково. Після закінчення восьмирічки у рідному селі я поїхала вступати до фінансового технікуму у Львові. Однак абітурієнтів з Прикарпаття там не приймали. Наша область за розподілом належала до Чернівців, тож треба було їхати туди. Тому ми з мамою вирішили подати документи до іншого навчального закладу. Обирали навмання зі спеціального довідника. Зупинилися на радіоелектроніці. По дорозі до гуртожитку, де ми мали переночувати, побачили технікум харчової промисловості. Там якраз відбувалася співбесіда, тож я вирішила спробувати свої сили, щоб підготуватися до завтрашнього іспиту. Але за результатами співбесіди документи мені вже не повернули. Так питання з моїм майбутнім фахом вирішилося. Втім за усі ці роки я ще жодного разу не пошкодувала про свій вибір.
- Чи є, на Ваш погляд, принципові розбіжності у роботі керівника-чоловіка та керівника-жінки?
Принципової різниці між керівниками чоловіками та жінками я не бачу. В бізнесі нема такого поділу. Є ділові партнери та спільна робота на результат. Разом з тим, звісно, підхід у деяких питаннях може відрізнятися. На мою думку, жінки-керівники більш відповідальні та водночас більш чутливі до критики.
Для продуктивної роботи важливо налагодити ефективну взаємодію між працівниками та йти в ногу з часом. На нашому підприємстві якщо ми стикаємося з якоюсь проблемою, то завжди спільно шукаємо оптимальний шлях її розв’язання. Так само разом шукаємо напрямки для розвитку, використовуючи наші вміння, знання та досвід. Результати роботи хлібокомбінату говорять самі за себе. Наш хліб не потребує реклами – наш продукт знають і, що найголовніше, люблять. На сьогодні ми лідери на ринку Прикарпаття, постійно нарощуємо обсяги виробництва та розширюємо асортимент.
- Як директор, якими досягненнями підприємства пишаєтеся найбільше?
За останніх 15 років нам вдалося оновити все обладнання, не зупиняючи виробництва. Новітнє європейське устаткування дозволяє заощаджувати енергоресурси та знизити собівартість продукції. Це допомагає нам конкурувати на ринку з іншими виробниками хліба. Великим досягненням також є те, що нам вдалося зберегти наш колектив. Крім того, за останніх 5 років штат розширився на сотню нових працівників. Якщо колись підприємство спеціалізувалося суто на виробництві хліба, то зараз займаємося активним розвитком власної мережі роздрібної торгівлі та автотранспорту.
Нині на хлібокомбінаті ми повернулися до технологій опарного випікання хліба, які дозволяють отримати хороший результат – забезпечують гарний зовнішній вигляд, зменшення черствої продукції. Принципово не використовуємо у роботі штучних домішок, консервантів та покращувачів смаку.
- Успішний розвиток підприємства залежить від професіоналізму його керівника. Як вдається утримувати високу планку?
Для того, аби залишатися на плаву, не можна зупинятися ні в розвитку виробництва, ні у власному розвитку. Успішний керівник вдосконалюється щодня. Він і економіст, і фінансист, і юрист, і технолог. Ніколи не боялася ставити перед собою високі цілі та підкорювати нові вершини. Наприклад, свого часу у бухгалтерії ми повністю автоматизували увесь облік. Потім поступово оновили все обладнання, а зараз розширюємо і освоюємо нові види діяльності та продукції. Тому раджу вірити у власні сили та йти вперед. Якщо піддастеся спокусі і зупинитеся, вас “з’їдять” конкуренти.
- При такому напруженому графіку маєте час на сім’ю та відпочинок?
На жаль, родині приділяю значно менше часу, ніж хотілося б. Та вони розуміють мою постійну зайнятість та усіляко підтримують мене. Так склалося, що у працівників хлібокомбінату немає вихідних. Новий рік, Різдво, Великдень – технологічний процес не може перериватися. Тому навіть у святкові дні треба завжди бути на зв’язку, щоб своєчасно відреагувати на непередбачувані ситуації , аби не було зривів поставки продукції. Адже якщо хліб вчасно не з’явиться на полицях, то буде справжня “надзвичайна ситуація”. Тож поки інші відпочивають, ми працюємо. У більшості відповідальних працівників хлібокомбінату також такий графік. Щодо вільного часу, то у відпустці я вже давно не була. Тож якщо вдається поєднати службове відрядження з поїздкою по Україні чи за кордон, то завжди користуюся нагодою, аби відвідати якісь цікаві місця і відпочити день-два.
- Про що мріє Світлана Криворучко?
Під час зустрічі з нашими ветеранами якось один із технологів сказала, що мріє про те, щоб працівники хлібокомбінату не соромилися казати, де вони працюють. Адже у свідомості більшості людей робота на хлібокомбінаті асоціюється з малою зарплатнею та важким графіком роботи. Тож моя мрія зараз – аби кожен наш працівник міг з гордістю сказати: “Я працюю на хлібокомбінаті”.
