Справжній український хлопець у вишиванці із «Камеді», дотепний телеведучий та відомий актор. Його гострі жарти цитують, а фраза «Не жінка, багіня!» давно вже стала народним афоризмом. Він встигає піднімати настрій країні в одразу кількох популярних шоу, розвивати свою справу та підтримувати вояків на сході. І не вірить у випадковість. Про те, як потрапив у світ шоу-бізу, який у реальному житті та що потрібно людині для щастя, Сергій Притула розповів в ексклюзивному інтерв’ю для журналу «Like».
– Сергію, вперше про Тернопільського Сірого ми почули десь в 2006-му як про резидента Comedy Club UA. Як Ви туди потрапили і взагалі з чого розпочався Ваш шлях у шоу-біз?
Відбувся закономірний збіг обставин. Чому закономірний? Тому що коли багато працюєш, то рано чи пізно це призводить до певних подій, які з першого погляду виглядають як випадковість. Але я у випадковості не вірю. Під час Помаранчевої революції я був на Майдані, добряче змерз і зателефонував товаришу, який працював на той час на «М1», з проханням приїхати до нього, щоб відігрітись і попити чаю. Коли приїхав до нього, то одразу ж поїхали на зустріч з ще одним тернополянином, Дмитром Оленичем, який працював на «Мелорама продакшн», а той, в свою чергу, після трьох годин спілкування запросив мене на кастинг ведучого на проект «Було ваше, стало наше». Я пройшов три етапи кастингів і став ведучим цієї програми. Паралельно зі зйомками у цьому проекті в серпні 2005-го виграв у конкурсі радіоведучих, який проводила радіостанція «MusicRadio» у Києві. Отримав запрошення стати ведучим цієї «ефемки». Зважив усі «за» і «проти» і в листопаді 2005-го переїхав у столицю. Через пару місяців знайома розповіла, що в Києві збираються запускати місцевий «Камеді-Клаб». Поїхав на зустріч з представниками. Почитав свої жарти, сценки, монологи. Взяли. От, власне, й усе.
– Якось раніше про це не замислювалася, але чому саме Сірий?
Це «заслуга» ведучого «Радіо Тернопіль 106,1 fm» Ігоря Качмарського. Я в 1998 році пройшов відбір на посаду радіоведучого на «Радіо Тернопіль», кілька місяців стажувався, але боявся вийти в ефір. Аж якось опівночі, коли Ігор вів ефір, він сказав: «Люди, тут коло мене сидить практикант, який вже два місяці боїться вийти в ефір, то я вирішив, що сьогодні він з вами познайомиться! Ну, кажи людям, як тебе звати?» І єдине, що спало мені на думку в цей момент, сказати: «Привіт, я Сірий». А вже потім у Камеді це псевдо обросло довгим Сергій Притула Тернопільський.
– Наступними етапами Вашої кар’єри були «Файна Юкрайна» і «Підйом». Інокентій Бест, Антон із Жашкова, продюсер Валєнтін і разом з тим ведучий ранкового шоу – наскільки легко було перемикатися з однієї ролі на іншу?
Складнощів не було, бо коли граєш те, що сам вигадуєш, то і дається це легко. Хіба тільки з продюсером Валентином було по кільканадцять дублів, було трохи незвично працювати такою манірною російською мовою.
– Сьогодні список проектів, у яких Ви берете участь, теж немалий – і декілька шоу на «Новому», і «Вар’яти» – як усе встигаєте?
Колись давно, у початкових класах, мама змушувала мене вести розпорядок дня. Тобто з вечора я знав чітко, як виглядатиме мій наступний день: коли прокинусь, зарядка, сніданок, школа, дозвілля, домашня робота тощо. З часом цей план розростався на тиждень наперед, потім на місяць. Зараз, в лютому, я приблизно уявляю, як виглядає моє життя до листопада. Звісно ж, у Бога є свої плани щодо мене і не все може скластись так, як заплановано, але я вже не уявляю, як можна жити без такого графіка. Є зйомки, є гастролі, є поїздки в АТО, є час на виховання Дмитра. Наразі мені вдається більш-менш правильно компонувати свій час.
– В телепроектах Ви частенько маєте співведучу. Притула і Варнава – це, я вам скажу, жагуча суміш. Через взаємні насмішки не сваритесь? І як взагалі працюється із зіркою «Comedy Woman»?
Максимально комфортно. Катерина є великим професіоналом, саме тому вона і є на провідних ролях у «Comedy Woman», знімається у повнометражних фільмах. У неї не було такого «бек-граунду» у стосунках зі мною, як у Фреймут, тим вагомішим є той факт, що вона не зіпсувала каші своєю присутністю у проекті, а навпаки, підсилила його. Рейтинги «Хто зверху?» зараз у 1,5-2 рази більші від середнього рейтингу кварталу.
– «Вар’яти» – особливий для Вас проект, так би мовити, Ваше дітище. Як взагалі зважилися на таку авантюру – започаткувати перше україномовне гумор-шоу?
Мені завжди було дико від того, що в країні з іменем Україна немає регулярного україномовного гумористичного шоу. Тому майже 6 років тому я зібрав хлопців від Ізяслава до Чернівців, від Франика до Млинова і зробив те, що сьогодні виглядає доволі успішно: перше україномовне гумор-шоу «Вар’яти». У нас дуже активна гастрольна діяльність по всій Україні. Минулого року вперше відбулись виступи за кордоном. Цього року ми продовжуємо шалені гастролі по великих та малих містах України (тільки в березні плануємо близько 15 концертів, з них обласних центрів буде 4-5, решта малі міста), вже продаються квитки на концерт у Лондоні 17 квітня, планується Прага, йдуть перемовини з Канадою. Ну, і найголовніше – готуємось до зйомок на «Новому каналі».
– Професійне життя із сімейним вдається поєднувати?
Настільки, наскільки це можливо. Баланс завжди важко знайти. Коли в тебе 3-4 телепроекти та близько 100 концертів на рік, то на сім’ю залишається не так і багато часу. А є ще АТО, є благодійність… Тішуся, що моя родина з розумінням ставиться до моєї зайнятості.
– Торік новина про те, що Ви одружилися вдруге, довго не давала спокою пресі. Нині ажіотаж стих?
Ажіотаж стих через тиждень. Це і так було задовго, зазвичай у нашій країні що б не трапилось, це цікаво людям днів 3-4, а далі з’являються нові інформаційні потоки. Моє особисте життя – не виняток, і слава Богу. Не люблю зайвого інтересу до особистого життя.
– Що приніс у Ваше життя новий шлюб?
Спокій.
– Сергію, дивлячись на Вас на екрані, здається, що у цього чоловіка ніколи не буває поганого настрою. Чи все ж таки буває?
Буває, але кому це цікаво? Мої проблеми чи мій сум – це моя особиста справа. Глядач має бачити перед собою завжди життєрадісного ведучого.
– Знаємо, що свою професійну діяльність Ви поєднуєте ще й з волонтерською. Як так сталося, що шоумен почав допомагати воякам на фронті?
Якщо я не на фронті і не захищаю країну зі зброєю в руках, то маю зробити все для того, щоб ті, хто це робить, були максимально захищені та оточені увагою. У мене є певна публічна впізнаваність, якийсь авторитет і, головне, довіра людей. Намагаюсь розпорядитись усім цим правильно. Ніби вдається.
– Ви багато разів їздили у зону АТО, не страшно було? І як до таких ризикованих поїздок ставляться близькі?
Страшно, коли приїжджаєш у підрозділ, а хлопця, з яким недавно спілкувався, вже немає. Оце страшно. А все решта – це клопоти. А близькі спочатку переживали, а потім зрозуміли, що інакше і бути не може.
– Що залишилося за сценічним образом, який Сергій Притула поза камерами, в реальному житті?
Та не дуже й велика різниця. Хіба що в житті не так люблю «панібратство», яке притаманне мені на екрані.
– Важко не помітити, що Ви завжди у формі – тут допомагає якась особлива дієта чи спортзал? Чи це від батьків?
Сприйму за комплімент (посміхається). Насправді останніх кілька місяців я дуже страждаю через нестачу часу на спортзал. Раніше 3-4 рази на тиждень у тренажерному залі – це було як «Отче наш». А зараз знайти 2 години на день на спорт дуже важко. Сподіваюсь, що найближчим часом щось із цим придумаю. Хоча, дивлячись на графік гастролей у березні… Словом, поки що тримаюсь на старих потугах.
– Сьогодні люди дуже часто нарікають на те, що жити стало важко, сумно, і кажуть, що вони нещасливі. А Ви, Сергію, можете назвати себе щасливою людиною? І як багато Вам треба для щастя?
Дружина кохає? Син тішить? Мама здорова? Брат успішний? Друзі не підводять? Робота є? «Копійка» капає? Чого мені ще більше треба? Так, я щасливий! Чого й усім бажаю!
Розмову вела Наталія ЛОЗОВИК
