Слово – це могутній інструмент. Воно може зцілювати, зігрівати та навіть відкрити перед вами будь-які двері. Велика майстерність вміти використовувати його. Знайомтеся, у нас в гостях, як то кажуть, людина слова в повному його розумінні. Відомий тренер з публічних виступів та переговорів, підготовки до інтерв’ю зі ЗМІ, продюсер, радіо- та телеведучий Юрій Борисов. Він допомагає «розв’язати язика» зіркам шоу-бізнесу та просто подолати бар’єри у спілкуванні.
Вчені стверджують, що страх публічного виступу – це другий страх людини після страху смерті…
Насправді він третій, тому що другу сходинку займає страх перед павуками та зміями. Загальновизнаний факт, що публічних виступів бояться всі у різних куточках нашої планети, і це аж ніяк не залежить від кордонів. Причому кожна людина, яка відчуває страх перед публічним виступом, вважає, що лише вона переживає цей страх і більше ніхто.
- Чому перед публічним виступом виникає хвилювання і як його позбутися?
Насправді причин хвилювання перед виступом кілька. Це може бути страх публічності або переживання з приводу того, чим може закінчитись розмова. Хтось боїться того, що від його публічного виступу залежатиме підписання контракту на мільйон доларів, і його тривожить важливість процесу. Хтось хвилюється, бо не має досвіду виступати перед аудиторією, не знає, як на нього відреагує публіка – це наш екзистенційний страх. А хтось просто погано підготувався, і тому відчуває страх. Стресовості також додає неконтрольованість ситуації – адже під час публічного виступу в будь-яку хвилину нас можуть перервати або поставити незручне запитання.
Щоб позбутися страху, треба усвідомлювати його причину. Спробуйте зіграти з самим собою у гру, переконайте себе, що це якийсь неважливий виступ. Уявіть, що все погане, що ви собі навигадували, вже відбулося, і подумайте над тим, що робитимете далі. Це вас заспокоїть та морально підготує до виступу.
- Основні помилки ораторів, або ж чому публіка не вірить?
Будь-який виступ оратора слід розглядати з вербальної та невербальної точок зору. Вербальна – це те, що він говорить, невербальна – як він говорить, тобто міміка та жести, і саме це «чіпляє» аудиторію більше, ніж суть промови. Якщо своїми жестами оратор заперечує те, що говорить словами, публіка йому не повірить. Згадайте інавгураційну промову Дональда Трампа. Коли він говорить: «Ніхто краще за мене не знає цю систему», він в цей час робить натужний оскальний рух губами і подається корпусом назад – мимовільний рух, коли бовкнув зайве. Коли він говорить: «Я можу все змінити», він мотає головою з боку в бік, це негативний жест.
Класичний приклад, як дати інтерв’ю так, щоб тобі не повірили, – скандальний інструктаж Олександра Онищенка. Коли людина перед камерою постійно закушує й облизує губи, в його рухах суцільна суєта і дискомфорт, пахви пітніють, а ніс і вуха чухаються – це означає, що людина хвилюється і не отримує задоволення від того, що відбувається. У тілі є постійні подразники, на які переноситься увага оратора, і це загрожує тим, що слухач йому не повірить, і навіть не додивиться до кінця. Немає такої аудиторії, якій би подобався виступ оратора, що мріє при цьому опинитися в іншому місці.
- Як привернути увагу виступом?
Ніколи не залишаться без уваги емоційні, експресивні, провокаційні промови. Чиї виступи ви зараз можете назвати, не думаючи? Напевне, Олега Ляшка, Міхеїла Саакашвілі… Але якщо вам здається, що це невитримані, імпульсивні люди, ви помиляєтесь. Вони чудово знають, що роблять, і кожен їхній рух добре продуманий.
Гучність на початку виступу завжди привертає увагу, але якщо її потім не знизити, слухачі швидко втомляться. Якщо ви хочете, щоб аудиторія запам’ятала якийсь ваш меседж, скажіть його останнім – людина найкраще запам’ятовує те, що було сказано в кінці.
Потрібно розуміти, що в більшості випадків аудиторії не так цікавий сенс, скільки емоція, яку оратор викликає в неї під час публічного виступу. Після того, як вже є написаний текст, потрібно поставити собі питання: «Яку ж емоцію повинна отримати аудиторія?» Якщо аудиторія отримала цю емоцію, то виступ її зацікавить, запам’ятається, і вона скоріше виконає те, чого хоче від неї оратор.
- Що робить людину сильним оратором?
Звичайно, основа – це знання прийомів красномовства. Це все те, що називається ораторською майстерністю: структура, аргументація, робота з аудиторією, інтерактив, відповіді, запитання, вербаліка та невербаліка. Це сталі речі, які залишаються незмінними для будь-якого виступу.
Значно вищий рівень майстерності оратора – це коли він не просто використовує зазначені знання та навички, а відчуває їх, пропускає крізь себе. Яскравий приклад – Барак Обама. Колишній американський президент – один з небагатьох ораторів, хто «проживає» кожен свій виступ і дійсно отримує задоволення від спілкування з аудиторією.
- Чи впливає одяг або ж манера виступу на його успіх? Одвічне питання – куди подіти руки?
У практиці ораторської майстерності існує такий прийом, коли спікер одягом привертає увагу аудиторії, а потім плавно переводить цю увагу на свій виступ. Пригадайте Євгена Чічваркіна – він завжди для виступів обирає «соковитий» одяг: футболки з принтами, яскраві кольори кросівок, інколи навіть джинсів. Звичайно ж, це привертає увагу аудиторії, яку він потім легко трансформує до сенсу свого виступу.
Протилежна ситуація зі Стівом Джобсом. Він завжди виходив у своїх незмінних джинсах та гольфі, тобто привернення уваги одягом зводилось до мінімуму. Але в даному випадку був значно сильніший фактор, ніж колір футболки, – це зосередженість публіки на сенсі слів оратора.
Обидва варіанти ефективні в дії, причому з ними можна вдало експериментувати.
Є два види жестикуляції: ілюстраційна, коли оратор говорить і одночасно жестами показує те, про що розповідає, та комунікативна – жести звернені до аудиторії. У будь-якому разі руки повинні бути на рівні сонячного сплетіння, тобто наші жести мають іти не від пояса, не від голови, а саме від грудей – жестикуляція йде ніби від душі. Жести повинні бути максимально плавні та відкриті, долоні повернені доверху та спрямовані на аудиторію.
- Які головні помилки зірок шоу-бізнесу під час інтерв’ю?
Зірки – це живі люди з купою комплексів. Більше їх, звичайно, у початківців, але переповнені страхами й уже відомі селебрітіс. І часто ці комплекси та страхи вони намагаються приховати за якимись загальними шаблонними фразами, ховаючи під ними свою індивідуальність. А індивідуальність для артиста – це все.
Часто ми спостерігаємо, як зірки жують, палять або відволікаються на мобільний телефон під час інтерв’ю. Іноді це частина іміджу, в решті випадків – відсутність етикету.
Багатьох зірок, та й політиків теж, я б застеріг надто багато говорити. Вони починають про щось конкретне, а потім їх несе в такі словесні хащі… Або починають так складно і вузлувато заговорюватися, що взагалі нічого не розбереш. Досвідчені зірки знають, що у кожній відповіді має бути початок і кінець.
Розповсюджена помилка серед зірок-початківців – сперечатися з журналістом та намагатися маніпулювати ним. Дуже помітно збоку, як вони намагаються вказати журналісту його місце. Особливо, коли останній запитав щось незручне – замість того, щоб посміхнутися і пообіцяти відповісти на це питання іншим разом, дехто починає злитися й грубіянити. Звичайно, це ніколи не сприйметься позитивно ні представниками ЗМІ, ні глядачами.
І ще одна хиба серед зірок – коли вони починають розмірковувати про політику, релігію або фінанси. Це три небезпечні теми, і коли співак починає говорити мовою цифр, це виглядає безглуздо – від нього чекають не цього. У нас достатньо багато економічних експертів для подібних тем. Читач чи глядач хоче почути від зірки щось легке й позитивне, що відволіче його від буденних проблем.
- Ідеальне інтерв’ю – яке воно?
Це інтерв’ю, у якому респондент досяг всіх своїх поставлених цілей.
- Розкажіть про основні техніки маніпуляцій.
Є маніпуляція на основі емоцій – це коли ми змінюємо емоційний стан людини: підвищуємо його або ж навпаки пригнічуємо. Коли ви відчуваєте, що з вашими емоціями грають, наприклад, роблять забагато компліментів, це, скоріше за все, маніпуляція: ви відчуваєте певний дискомфорт.
Досить популярна маніпуляція обставинами, коли ми говоримо, що є певні обмеження в часі, і спонукаємо аудиторію до швидкого прийняття рішення: «або зараз, або ніколи». Завжди, коли вам ставлять рамки у часі, просторі, ресурсах, це стовідсоткова маніпуляція.
Також є маніпуляція інформацією – коли аудиторія не розуміє, що зараз відбувається, але й не хоче здаватись недолугою, тому приймає точку зору оратора.
- Чи правильне твердження: «Наскільки добре ти ведеш перемовини, настільки ти успішний»?
Уявіть собі таку ситуацію: є дві людини, які на однаковому рівні володіють певними навичками, але де в чому відмінні. Перший із них має прекрасну навичку вести перемовини, а другий вважає, що це йому не потрібно, і не розвиває її. Хто з них двох буде більше заробляти? Це свого роду риторичне запитання, звичайно ж, перший – він може донести свою ідею до керівництва, інвесторів або ж клієнтів, може переконати у правильності алгоритму дій та ефективності тієї чи іншої стратегії.
- Домовитися можна про все, якщо знати, як?
Ні, не про все. Звичайно, якщо використовувати маніпулятивні прийоми, то можна домовитись про деякі речі, але завжди потрібно пам’ятати, що під час перемовин у нас двостороння комунікація. Це означає, що ми повинні рахуватися з думкою іншої сторони. Якщо нашому співрозмовнику (клієнт він чи інвестор, байдуже) не вигідні домовленості, які ми так жваво відстоюємо, то зрозуміло, що в такій ситуації домовитись не вдасться. І навпаки, якщо він зацікавлений у прийнятті нашої пропозиції, то перемовини пройдуть легко та спокійно. У будь-якому випадку ніколи не забуваймо про інтереси співрозмовника.
Лариса ФРЕЇШИН
