Свято Івана Купала – одне із наймагічніших, найколоритніших, найміфічніших та найцікавіших свят у році. Воно є яскравим свідченням того, що християнство зберегло в собі чимало язичницьких традицій.
Починати святкувати Івана Купала треба не в день свята, як більшість свят, а напередодні – 6 липня, “в ніч на Купала”.
Раніше цей день збігався із датою літнього сонцестояння (зазвичай 21-22 червня) — найдовшого дня року, тай саме свято мало яскраво виражену сонячну символіку. Після поширення християнства давнє свято Купала в результаті “язичницьких нашарувань” почало називатися днем Івана Купала (присвячено народженню Івана Хрестителя).
Найбільш ймовірно, що назва свята походить від слова “купатися”, адже під час проведення купальських забав обов’язковим був, обряд купання. Так, традиція каже, що обов’язково варто скупатися у відкритій водоймі, адже вода в цю ніч набуває цілющих властивостей, допомагає очистити тіло і душу від поганих помислів і зла. Також треба вмитися ранковою росою, яка за повір’ями дарує красу та здоров’я.
Здавна вважалося, що в ніч на Купала розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде її цвіт, скарби, багатство і здоров’я, а також вміння розуміти мову тварин і бачити заховані скарби. Але, оскільки, папороть не є квітковою рослиною і розмножується спорами, можна з впевненістю говорити, що її квітку не знаходив поки ніхто, хіба що якийсь казкар. 🙂
Ніч напередодні Івана Купала – це перш за все, свято молоді та взаємного кохання. Центром купальського свята стає місце на горі, або у лісі на березі річки, озера чи ставка. У таких місцях колись стояло обрядове дерево, довкола якого розгорталися основні ритуальні дії.
Дівчата плетуть віночки, прикріплюють до них палаючі свічки і пускають вінки на воду, співаючи купальські пісні. Ці вінки мають передбачити дівочу долю. Кожна дівчина, яка пускає вінок на воду має за ним спостерігати: якщо пливе рівно, то скоро вийде заміж, якщо ж крутиться на місці або потоне – то ще дівуватиме. Якщо вінок відпливе далеко і десь пристане до берега, то мабуть туди дівчина і піде заміж. Інколи пускають два вінки, загадуючи один на себе, а інших – на коханого: якщо вони сходяться на воді, то це нібито знак, що будуть разом.
Не довго пливуть віночки: їх виловлюють юнаки й кидаються розшукувати дівчат, бо, зазвичай, той, хто розшукає дівчину-власницю вінка, має поцілувати її.
Як закінчується метушня з розшуками дівчат, починається стрибання через вогонь. Стрибають через багаття усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, як поодинці, так і парами. За повір’ями, вогонь очищує, наділяє здоров’ям і силою. Молоді парубки і дівчата перестрибують через вогнище, взявшись за руки, і загадують: якщо руки не розійдуться, то хлопець і дівчина одружаться, як розійдуться – то ні. Якщо необережно попасти ногою у вогнище – то нічого доброго не віщує.
Важливо, що всі дійства супроводжуються співаннями купальських пісень.
Також в ніч із 6 на 7 липня, за давніми переказами, починалися “гулі” “ворожої” сили. Тому збиралися хлопці з дівчатами не тільки порозважатися, але й трохи полякати цю силу, особливо відьом.
Прикмети на Івана Купала:
- якщо вранці на Купала на траві з’являлася рясна роса, – значить, буде хороший урожай огірків;
- якщо ніч зоряна – буде багато грибів;
- якщо піде дощ, – через 5 днів знову буде добра погода.
Також вважалося, що вранці на Івана Купала відьми і знахарі збирають трави для лікувального зілля. Сьогодні ж також вважається, що трави, зібрані в цей день, мають найбільші лікувальні властивості.
Веселого всім свята та тільки добрих прикмет! Купайтеся, стрибайте через вогонь та будьте яскраві разом із нами!
Мар’яна Пранничук
