Лідер гурту “Козак Систем” Іван Леньо багато років навідувався на фронт як музикант і волонтер, а нині – зі зброєю в руках тримає оборону країни. Про нову реальність, чому думки про музику відклав до мирного часу та що допомагає йому не втратити сили духу, – читайте в ексклюзивному матеріалі Like.
– Спочатку було незвично бачити Вас у формі. Чому так вирішили?
– Скажу банально: просто не було іншого вибору. Ця війна не залишила напівтонів. Або ти з українським народом, або просто зникаєш з лиця землі. Ця війна еволюційна. Війна на виживання. Тут було питання тільки в тому, ким ти збираєшся бути ефективнішим – волонтером, медиком снайпером, артилеристом чи стояти на блокпосту в лавах сил ТРО. Що обереш, не має значення, усі ці професії або зайнятості однаково корисні, однаково правильні.
– Ви доєдналися до лав патрульної поліції?
– Я не військовий, і ніколи ним не був, навіть військову кафедру не закінчував. Двічі в житті стріляв з автомата. Проте війна з російською, московською імперією – це абсолютна священна війна для кожного українця. У перші дні я лишився я залишився в столиці й приєднався до батальйону Василя Коряка – позивний “Танцор”. І до сьогодні цей батальйон перебуває на передовій, це один із бойових підрозділів патрульної поліції. Я ж, оскільки несу за собою ще й от цю гуманітарну місію – граємо з “Козак Систем” благодійні концерти – маю можливість відлучатися на деяких час.
– Повномасштабне вторгнення стало шоком для багатьох українців. Для Вас також?
– Шоком точно ні. Морально я був готовий до цього. Адже за три місяці до вторгнення…
Продовження інтерв’ю читайте в журналі Like!
Розмовляла: Наталія Лозовик