Вона відповідає відверто, з гумором. FIЇNKA — це про магію гуцульської душі, яка і розсмішить, і зачепить аж до самого серця. Її виступи — це більше, ніж концерти. Чи змінилося ставлення людей до гуцульського діалекту, про номінацію в музичній премії «MUZVAR» та чого чекати від співачки у новому році читайте в інтерв’ю з Іриною ВИХОВАНЕЦЬ, відомою як FIЇNKA.
У тебе насичений графік, участі у телепроєктах, ютуб-шоу. Як ти?
Питання — фист, питання по-болючому. Насправді, я — фист. Я — як корова по теляті. Мені хоч би що, як з гуся вода. І я то дуже люблю. Коли є такий графік, я набуваюся в тому. От як тільки є такі тижні, навіть інколи немає нічого, і в тебе така якась рутина й буденність, то я не можу, я гину, я задихаюсь.
Гуцульська душа — яка вона для тебе?
Гуцульська душа — вона відкрита, вона щедра, аж часом задуже, добра, така, що хоче догодити іншим, не думаючи спочатку про себе. Вміє дуже пожартувати гостро, але досить вихована і навіть встидлива. Набувна, негодна набутися цим життям, яка дуже сильно цінує кожен момент і любить усіх. Гуцульська душа — вона вічна. Це щось таке, що неможливо ні словами описати, ні передати. Це щось таке, що передається нам просто з кавалком тої землі, на якій ти народився. Ти просто знаєш, вмієш і робиш. І я люблю тепер казати: огуцулюєш все навколо себе.
Чи змінилося ставлення людей до гуцульського діалекту за останні роки? Чи стали більше розуміти й цінувати?
За період існування «Ліжник ТВ» я можу відслідковувати це, знаєш, як мовний якийсь інспектор, точніше діалектичний інспектор, бо я суджу по своїх коментарях. Люди посилаються на мої відповіді часто в коментарях про те, що відрізняємо суржик від діалекту, що це частина мови, що нею говорив Стефаник, Франка зацитовують. Досі ще викорінюються радянські наративи. Після початку повномасштабної війни це стало гордо — говорити діалектом, я відчуваю свою важливість особливо у східних регіонах. Люди дуже того потребують.
