Галас різдвяних ярмарків, сяйво гірлянд і аромати смаколиків та гарячих напоїв. Зимова пора має свою особливу магію для мандрів, коли можна гайнути до будь-якої з європейських столиць і насолодитися фестивальною атмосферою свята. Утім, пандемія ковіду, а одразу опісля — повномасштабна війна в Україні відчутно вплинули на подорожі. З одного боку, поїздки доступні як ніколи — квиток на будь-який рейс можна з легкістю за лічені хвилини забронювати з власного смартфона, але з другого — така розкіш, як вільний перетин кордону, доступна далеко не всім українцям. Тому багато хто ностальгує в соцмережах, ділячись світлинами з безтурботних років. Тим паче, що мандри, переконують досвідчені туристи, ще якихось 10-15 років тому були геть інакшими: без зручних додатків, що завжди під рукою, без тисяч тревел-блогів, які дають відповіді на будь-які питання, проте з особливим шармом авантюризму й пригод, який трішки «поцупила» цифровізація. Про те, як воно — занурюватись у чужу культуру без ретельної інтернет-підготовки, ми поспілкувалися з мандрівницями Мариною Чапор та Надією Коваль.
«Одного разу ми жили вдома у бабусі під Страсбургом, то вона клала на стіл найдорожчу порцеляну, а в гості прийшли всі родичі до третього коліна», — пригадує Марина Чапор, а Надія Коваль підхоплює: «Міцні сімейні традиції бачили і в Мадриді. Вони можуть запросити навіть незнайомих чи малознайомих людей, сусідів. Якщо ж місця вдома бракує, то їдуть у ресторан, бо така традиція — зустрічатися з ріднею на Новий рік».
