Сьогодні християни східного обряду святкують Вербову («Шуткову» або «Квітну») неділю.
В цей день відзначається вхід Ісуса Христа у Єрусалим. За описами Святого Письма, народ зустрічав Його як царя, кидаючи під ноги пальмові листки. У середньоморському регіоні пальми вважалися знаком життя і перемоги, а в Ізраїлі – символом незалежності та перемог ізраїльського царя.
Вербу, яку сьогодні несемо святити до церкви, ототожнюють із пальмовим листям, що кидали під ноги Христу. Оскільки пальма у нас не росте, пращури обрали інше дерево для поклоніння, і ним, як вже відомо, стала верба.
Проте, окрім «шутки», існують ще й інші традиції та звичаї, пов’язані із Вербовою неділею. Про них і поговоримо.
Існує звичай після того, як верба вже освячена, з’їсти кілька її «котиків», – кажуть, що тоді цілий рік не болітиме горло.
Щоб були здорові, веселі та багаті, прийнято битися вербовими гілками, обмінюючись словами «Не я б`ю, – верба б`є, за тиждень – Великдень!»
Колись, перед тим, як зайти до хати із освяченою вербою, господарі спочатку садили кілька гілок на городі чи в полі, щоб був добрий урожай. При чому, якщо гілки приймалися, незаміжня дівчина, що є в домі, вийде заміж, а неодружений хлопець – одружиться.
Несли вербу і до померлих родичів на цвинтар.
До освяченої верби здавна відносилися із великою повагою, вірячи в її магічні властивості. Серед інших, – вірять, що вона зупиняє град, якщо під час сильного граду, якщо кинути гілку верби на вулицю.
Гілки верби прийнято зберігати під іконами, а викидати освячену вербу, кажуть, що ні в якому разі не можна – її можна тільки спалити. А ще сухою торішньою освяченою вербою розпалювали піч під великодні паски.
Вже завтра розпочинається Страсний тиждень, після якого нас чекає свято Великодня.
Будьте великі, як верба, сильні, як вода, а багаті, як земля!
З Вербовою неділею вас!
Мар’яна Пранничук
