Ця рідкісна японка увійшла в життя свого нинішнього власника цілком несподівано. Чотири роки тому пан Ігор разом з колегою придивлялися робочу конячку для підприємства, на якому працювали. Машину шукали недорогу та практичну. Про купівлю автомобіля для себе, а тим паче ретро, взагалі не йшлося. Випадково натрапили на виставлену на продаж, закопану під кучугурами снігу автівку. Дивна незнайомка підкинула першу загадку – завзяті автолюбителі не могли розпізнати, з ким мають справу. Пофотографувавши диковинку, подивувавшись, продовжили свої пошуки автомобіля для роботи. Однак думки про невідоме авто не йшли з голови. Питання, що ж це за модель, не давало спати. Цікавість перемогла. Приятелі зателефонували за номером в оголошенні, що висіло на машині. Хотілося бодай дізнатися ім’я таємничої незнайомки.
«Короллівське» минуле
Тодішній власник запросив на оглядини та розповів те небагато, що знав про машину, – «Тойота Королла КЕ 50» Liftback 1977 року випуску в комплектації Delux, класичний задній привід, 4 ступінчата коробка передач. Спочатку автолюбителі навіть не здогадувалися, наскільки рідкісний екземпляр їм трапився. У біографії «Тойоти» виявилося чимало білих плям. Привіз її в Україну ще у 80-х колишній моряк, звідки саме, достеменно невідомо. Машину любив та доглядав. Однак після того, як її почали перепродувати, автівка добряче постраждала від «народних умільців»: на неї поставили задні ліхтарі з вантажівки, половину салону з «Жигулів» – словом, прокачували, перефарбовували, хто як міг, намагаючись більш-менш зберегти зовнішній лоск. Втім, аби остаточно переконати гостей у своїй особливості, «Тойота» з першого разу легко завелася у 20-градусний мороз.
Оскільки ціна збігалася з сумою, яку покупці були готові віддати за «Таврію», вирішили купити її як рекламний автомобіль. Це був чудовий варіант для поїздок на переговори, де вона нікого не залишала байдужим. Завжди привертала увагу, викликала інтерес та симпатію, допомагала заводити знайомства.
Коли підприємство розформовували, пан Ігор викупив авто собі. «Тойота» продовжувала дивувати. Інформацію про машину збирав по крихтах. Історія моделі почалася у середині 70-х, у розпал паливної кризи в США. Японські виробники ризикнули порушити гегемонію американців на їхньому ж ринку і влучили в яблучко. Економічні, дуже надійні «Королли» припали до душі тамтешнім водіям та знайшли своє місце на дорогах поруч з величезними пожирачами пального. Втім на європейський, американський та австралійський ринки виробник постачав різні модифікації.
Дизайн цієї моделі з величезним капотом розробляли саме для США. Бюджетний автомобіль намагалися зробити зовні схожим до звичних для американців масл-карів. Проте під капотом ховався скромний двигунець об’ємом 1,6. Ще менший – 1,2 – йшов для європейців.
«КЕ 50» випускалися зовсім недовго – з кінця 1977 року до початку 1979-го. Фактично, трохи більше року. В часи всезнаючого Інтернету вдалося знайти багато схожих екземплярів у США, куди менше – на звалищах Австралії та Європи. Щоб з’ясувати, скільки таких авто було випущено в світі, власник звертався через офіційного автодилера з запитом на завод у Японію, однак відповіді, на жаль, так досі й не отримав. Зараз в Україні таких «Королл» лише дві.
Зі світу по нитці
Через ситуацію в державі відновлення автомобіля відклали. Було не до того, тож автівка чекала свого часу. Активні роботи з реставрації розпочалися взимку 2015-го. Хотілося зробити автомобіль максимально оригінальним зовні, а в ідеалі взагалі покращити технічні характеристики та поставити потужніший двигун. Розібравши «Короллу» для дефектування, побачили, що багато деталей на ній «нерідні». Почалося полювання за запчастинами. Багатьох з них ніде в Україні не було, навіть в Одесі, де, як жартують, є усе. Збирали по всьому світу. Екзотична машинка швидко зачаровувала всіх, хто про неї дізнавався. Автолюбителі допомагали, хто як міг. З тієї ж Одеси надіслали новий руль, двигун, коробку передач та чимало оригінальних дрібничок. Прізвищ та імен усіх цих людей пан Ігор не знає – лише ніки на інтернет-форумах. На щастя, великою превагою «Тойот» виявилася чітка взаємозамінність деталей та вузлів у межах модельного ряду. Зараз в Інтернеті в Україні можна без проблем знайти фільтр, прокладки, гальмівні колодки за доволі смішною ціною. Крім того, на відміну від наших доріг, де такі авто велика рідкість, у США на них досі їздять фанати марки. Тому до цих майже 40-річних машин на Тайвані понині випускають нові запчастини. Власне за рахунок цих заокеанських деталей –хром-пакету, накладок, дзеркал, антени, люка бензобака, поворотників, фар та підфарників – зараз вона виглядає як американська модифікація.
Найбільша морока у процесі реставрації виникла із заміною панелей, поїдених іржею крил та капота. Знайти такі деталі можливо лише на вторинному ринку, який, зважаючи на невелику кількість цих авто, дуже вузький. Тому вийшло так, що крила, бампер і капот летіли до Івано-Франківська аж з Австралії, дзеркала, колісні ковпачки і шильдіки – зі Сполучених Штатів, а салон приїхав з Польщі.
Лазурна мрія
Все, що міг, пан Ігор робив власними руками. Втім, оскільки він не професійний автомеханік чи реставратор, постало питання пошуку фахівця, який взявся б за втілення проекту під ключ. Кілька «професіоналів», що бралися за роботу, принесли більше шкоди, ніж користі. Тоді за нелегке завдання взявся відомий івано-франківський реставратор Володимир Мухаметдінов. Саме йому автіка завдячує сяючим небесним кольором. Володимир переконав власника не міняти двигун, що потягло б за собою багато інших технічних змін та чималі витрати, а порадив максимально відтворити оригінал. Адже найбільша цінність цієї машини – в її рідкісності. Авто очистили піскоструменевим методом, заварили, підрихтували, пофарбували – усі роботи зайняли трохи менше року. Кожний наступний етап не починали, поки не були усі необхідні деталі. Свій перший виїзд «Королла» здійснила без зайвого пафосу до супермаркету. Хоча вже по дорозі водії сигналили, вітали, а пішоходи обертали голови, навіть підходили з пропозицією продати.
Зараз відновлена «Тойота» – втілення омріяного ідеалу. Тут працює кожен прилад, кожен датчик. Майже 100% деталей рідні, включаючи оббивку салону, гайки і гвинтики. Під капотом і знизу (днище) все виглядає так, як зовні. Залишилося чекати тепла, дещо навести марафет після зими і готуватися поїздки на весняний фестиваль ретро-автівок “OLD CAR FEST” в Києві.
«Не можу пояснити словами, за що саме полюбив цю «Тойоту». Для мене це відрада, відпочинок від буденності. Покатавшись на ній, отримуєш заряд радості, стимул жити позитивно», – ділиться враженнями щасливий власник.
