Прагнете екзотики, адреналіну та чогось вкрай незвичного? Тоді Вам до Африки. Вона приваблює туристів з усього світу саме своєю загадковістю. І абсолютно розвінчує міфи про те, що там продають людей у рабство чи досить легко підхопити лихоманку, малярію або чуму.
Усі принади дикої та провокативної савани на власні очі бачила франківчанка, готельєр, ресторатор Маргарита Бойко, дідусь якої свого часу працював на о.Занзібар.
Як дістатися до найспекотнішого материка?
Переліт складний та тривалий – 10 годин. Тим, для кого авіаперельоти – шок, можна розділити мандрівку на 2 етапи. Долетіти спочатку до Дубаї (це 5 годин), відпочити там 2-3 дні і далі продовжити політ до Найробі – столиці Кенії.
Чим добратися до савани?
Найголовніше в такій подорожі ‒ правильно вибране авто. Аби бути захищеним від хижаків, варто мандрувати на джипі «Ленд Ровер». Такий транспорт звірі сприймають, як велике каміння, тому не ведуть себе агресивно. Проте навіть у такому надійному позашляховику не варто рухатися чи розмовляти.
Ось лев підходить до левиці, починає любовні ігри. Ось левиця тягне вже вбиту зебру і вісім маленьких левенят приступають до своєї трапези. Звуки, запахи, емоції – це неможливо описати, це треба бачити і відчувати.
Де зазвичай ночують туристи?
Лоджі ‒ палатка з усіма зручностями, на березі ріки Мара. На іншому березі – крокодил-велетень, у воді – дев’ять бегемотів… Як можна спати в палатці біля такого товариства?!
Туристичні принади
МАСАЇ
Село, де проживають не зіпсовані цивілізацією масаї. Острівки, обнесені дереном, захищають корів від левів. Якщо лев забрав корову, справа честі ‒ вбити того лева, хоча сучасне законодавство забороняє їх убивати. Але де масаї і де закон?! Грамоти тут не знають, паспортів не мають. У 13 років хлопець повинен йти в буш (ліс). Повернеться живим через три тижні – стає справжнім воїном. Суворі звичаї, суворі погляди, їжу заміняє щоденне вживання крові корови, збитої з молоком.
МАМБАСА
Дивовижні пляжі Індійського океану. На сотні кілометрів простягається білосніжний пісок, під ногами рідкісні мушлі. Збирайте, скільки завгодно! Але вивозити – зась! На кордоні – суворий контроль і шалений штраф ‒ $1000!
Населення доброзичливе, щире. Із білошкірими людьми хочуть спілкуватися. Ладні зробити все, аби бути корисними.
Не варто лякатись
- овтої лихоманки, якої не спостерігають уже років тридцять;
- малярії. Цивілізованого туриста, який не вештається болотами, не вкусить малярійний комар. На озера краще брати відповідний одяг та протимоскітні аерозолі.
Чого потрібно остерігатись?
- не ходити вночі містом, це небезпечно, ситуація криміногенна;
- із собою обов’язково взяти інсектицид, адже всюди мухи;
- радитися з компетентними керівниками щодо безпеки прогулянок на човні озерами. Більшість людей гине не від малярії, а від агресії гіпопотамів.
Ну, а щодо всього іншого – hakuna matata (нема проблем)!
