Відверта, справжня і прямолінійна. Її хочеться слухати годинами, і навіть це інтерв’ю довелося буквально «різати по живому». Бо як вмістити на кількох сторінках увесь досвід десяти років фронтових новин і те, що стало невід’ємною частиною її життя — під кулями, у бліндажах, поруч із тими, хто щодня б’є окупанта, разом з гіркими історіями з передової, та, часом щасливими, поза нею. Вона фіксувала анексію Криму, першою серед журналісток ТСН поїхала на війну під час АТО, і перша, хто зробив сенсаційний репортаж із курщини влітку 2024-го. Про усвідомлений вибір, чого боїться більше, ніж смерті, та чому не варто романтизувати війну розповідає воєнна кореспондентка ТСН Наталія НАГОРНА.
Яка роль журналіста на війні? Робота воєнкора — про що вона для Вас?
Перший мій досвід воєнної журналістики — це був Крим, у цей момент йшла така гібридна війна: є наші військові, є російські окупанти, яких ще навіть психологічно дуже складно було сприймати такими, ти постійно відчуваєш загрозу, але немає безпосередніх бойових дій. Вже у серпні 2014-го для мене почалася війна справжня, але тоді траплялися якісь навіть періоди певного затишшя, коли ти приїжджаєш на фронт знімати, а там нічого не відбувається. І ти пишеш історію людей, поранених, полеглих, щось розказуєш про якусь техніку, населені пункти, в яких вони стоять, і про життя прифронтових міст. Але ми завжди говорили про те, що в нас має бути звичка ходити по окопу, спілкуватися з військовими, вони мають нас знати, люди мають бачити нас на війні.
