О 8.30 стартували з Івано-Франківська та поїхали в сторону м.Богородчани.
Це одна з найкращих доріг в Івано-Франківській області, тому з легкістю можна крутити педалі велосипеда та насолоджуватися красою приміських сіл та придорожніх лісосмуг. До м.Богородчани доїхали за 30 хвилин нормальним темпом, зупинилися прикупити щось у дорогу поїсти і попити, а також перевірити справність велосипедів.
Аби почуватися комфортно у веломандрівці, рекомендуємо взяти з собою додаткові кошти, крім тих, які плануєте витратити. А також необхідні речі для велосипеда:інструменти, запасні камери до коліс та насос.
10.10. Перший серйозний підйом у цьому напрямку – Лейбова гора. Тут ми зупинилися перекусити та насолодитися чудовим краєвидом. Поруч є непогане місце, де можна скуштувати смачні чебуреки, заклад відкривається об 11 годині, тому ми вирішили не чекати і продовжили мандрівку. Діючі вулкани ‒ дуже популярне туристичне місце, тож у селі Cтаруня є веловказівники, як до них дістатися. Дорогою траплялися невимовно круті швидкісні спуски. Але, незважаючи на це, ми успішно доїхали до першої цікавої основної місцинки у нашому маршруті.
Діючий грязевий вулкан – унікальна природна пам’ятка Прикарпаття, аналогів якій немає в Європі. Розміщена на площі 60 га. Тут у кінці ХІХ ‒ першій половині ХХ ст. діяли озокеритні копальні, під час розбудови яких у 1907 та 1929 роках знайшли добре збережені в торфово-болотних відкладах туші мамонта, носорогів, оленів, що проживали на цих теренах понад 25 тисяч років тому. З’явився вулкан у 1977 році після землетрусу в Румунії, на той час висота конуса сягала 3 м, а грязеві потоки, до складу яких входили нафта та озокерит, розтеклися на 50-60м.
Майже на всій території можна зустріти нафтові мініозера. Це нафтові джерела.
А найцікавіше місце ‒ газовий факел над устям свердловини Надія-1.
12.00 ‒ вирушили в сторону Солотвина. Було таке відчуття, ніби ми відрізані від цивілізації. Одні степи та горби, без людей! Але знайшовши основну асфальтну дорогу, не доїжджаючи до Солотвина, рушили на Маняву.
14.00 ‒ прибули до Маняви та зупинилися, аби перекусити та набратися сил, щоб доїхати до водопаду. Адже по дорозі нас чекав серйозний підйом угору і до кінцевої точки залишалося дуже мало.
15.30 ‒ добралися до Манявського водоспаду. Це один із найвищих водоспадів в Українізагальною висотою приблизно 20 м.
Трішки відпочивши, ми вирушили додому. Назад їхати велосипедом було набагато легше, адже до Манявського водопаду треба підніматися вгору.
Назад поверталися іншою дорогою через Солотвин, Дзвиняч, Підгір’я, Богородчани, Івано-Франківськ.
20.30 ‒ прибули до Івано-Франківська. Результат нашої поїздки ‒ 110 км, 12 годин класного відпочинку, море адреналіну, цікаві місцини.
