Вона переконує: у кардіохірургію буквально закохалася, ще будучи студенткою, під час стажування в одній з найкращих польських клінік. І хоч у цій професії 90% спеціалістів — чоловіки, власним прикладом доводить: гендерні стереотипи вже відходять у минуле. Про ювелірну роботу, яка рятує людські життя, розповідає лікарка-кардіохірургиня ЦМКЛ Світлана САРАПУК.
Чи доводилось Вам приймати важливі рішення на межі?
У кардіохірургії майже щодня необхідно приймати важкі рішення як в операційній, так і щодо лікування пацієнта поза її межами. Часто буває, що і рішення про доцільність оперативного втручання є складним, потрібно зважува-ти, чи принесе воно користь людині, чи покращить її подальше життя, чи продовжить його взагалі. А часом стається так, що, на жаль, можливості прооперувати — вичерпані. І треба це пояснити пацієнтові та його рідним.
Які найскладніші операції Вам доводилося проводити за час Вашої карʼєри?
У нас багато складних операцій, але найважчими, мабуть, є все-таки ургентні, які потрібно виконувати відповідно до життєвих показів. Якщо цього не зробити, то є великі шанси, що пацієнт не виживе. Також малоінвазивні операції, тобто втручання через мінірозрізи. Вони вважаються технічно складними, бо ту ж саму роботу доводиться виконувати через обмежений доступ. Утім, результат того вартий — пацієнти отримують шанс на швидку реабілітацію та швидке повернення до повноцінного життя. В нашій Центральній міській клінічній лікарні вже є цілком нове обладнання, що дозволяє виконувати також торакоскопічні операції на серці. Окрім того, дуже актуальні зараз операції з протезування аортального клапана — TAVI, тобто взагалі без розрізів грудної клітки, що виконується на працюючому серці.
Що для Вас найважче в роботі?
Тї моменти, коли не все вдається так, як би того хотілося. Є різні пацієнти, часом — з ускладненнями. І ти проживаєш разом з ними та їхніми родинами всі складні моменти, співпереживаєш, витрачаєш максимум свого ресурсу, а його, звісно, треба поновлювати.
Як справляєтеся з цим емоційним навантаженням?
Мої помічники в цьому — чоловік та донеч-ка. Коли я приходжу з роботи після емоційно складного робочого дня, вони завжди вміють мене і відволікти, і розрадити, і перемкнути увагу на якісь позитивні моменти. Моя сімʼя дає мені силу.
Чим доводилося жертвувати заради роботи і чи воно того варте?
Найцінніше, чим доводиться жертвувати, — це час. Час, який я б могла витратити на чоловіка, на донечку, на щось своє особисте. Але кожний медик свідомо робить цей вибір. І коли ти бачиш результати своєї роботи, — розумієш: воно точно того варте. А в кардіохірургії, знаєте, є такий свій, особливий шарм.
Це дуже акуратна, я б навіть сказала, жіноча й ювелірна робота. Її не можна не любити, бо важливішу важко навіть уявити. Коли бачиш людське серце, то усвідомлюєш, що в цей момент ти тримаєш в руках буквально життя людини і рятуєш його.
Телефон для консультацій: (066) 604 91 93
