6 січня 1938-го народився український дисидент, поет Василь Стус. Він став символом українського опору тоталітарній системі.
Василь Стус відкрито критикував порушення прав людини та переслідування колег у своїх листах до Компартії, Спілки письменників і Верховної Ради. Під час похорону Алли Горської, навіть знаючи про присутність агентів КДБ, він публічно заявив, що влада причетна до вбивства художниці.
Попри тяжкі умови ув’язнення, Василь Стус продовжував писати вірші, перекладав поезію та надсилав листи. У листах до дружини Валентини він турбувався про сина, передавав теплі слова друзям і родичам.
Сьогодні ділимося уривками з листів Василя Стуса до сина.
“Якщо болить серце — тобі, друже, поталанило”.
“Людина — це обов’язок, а не титул”.
“Чиста, світла душа — то запорука людського здоров’я. І завжди приємно було згадати все, що ти зробив доброго. Бо тільки добре вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами”.
“Стеж за своїм тілом. Для цього слід займатися делікатним спортом (найкраще — спортивна гімнастика). Вчися зграбно ходити, вчись танцювати. Ходи з мамою в концерти — привчайся до музики — не тільки естрадної, а й класичної, народної”.
Не намагайся читати багато: намагайся старанно всотати в себе прочитане. Для цього: не читай дурниць, а — класику. Вчись розуміти поезію, малярство, архітектуру, красу будь-якої роботи і ремесла. Учись гарно їсти, пити, дихати, дивитися, слухати, мріяти, копати, лежати.”
“Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати”.
“Світ занадто великий і, щоб більше про нього знати, треба цікавитися багатьма речами.”
“Я вже Тобі радив, сину — вести щоденник? Веди його. Це виробляє стиль, спонукає до глибшого думання. Нехай це буде щоденник Твоїх почувань, емоцій, думок. У ньому Ти ніби стаєш жити в двох особах: той — що живе, і той, що спостерігає за собою.”
“Ось так і треба жити. Отак і триматися, виборюючи самого себе з лінощів, бездіяльності, безінтересу і т.д. Учися жити — то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя.”
“Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій. А як би вчинив тут П’єр Безухов чи Роберт Джордан чи Мартін Іден, наприклад? Для цього треба мати щедре серце. Живуть же по-своєму дерева і квіти, жаби і ластівки, щурі й соколи. І претензій до них ніхто не ставить. Так і люди”.
“Дорогий сину, таткові не легко нині, може, не скоро вдасться і звидітися. Отож — рости добрим козаком, чесним і правдивим, не потурай злу і знай, що Твій батько віддавав усе своє життя, аби людям жилося краще — всім людям на всій землі.”
“Завжди прагни бути справжньою людиною. Давай зробимо так: я і далі робитиму, щоб Ти пишався своїм батьком, а Ти роби так, аби татко пишався Тобою. Звичайно, Тобі буде жити не мед — от як татові. Але ніхто не скаже, що Ти когось скривдив, комусь не допоміг у біді, когось не вирятував із нещастя.”
“Тобі треба буде розум, аби Ти швидше збагнув, де справжні люди, а де погані. Отже, добре вчись.”
“Через 6 років Ти станеш дорослим. Думаєш — це так багато — 6 років? Дуже мало! Що в Твої роки набувають за годину, потім не набудуть і за день.”
“Візьми собі за правило: завше бути справедливим, спокійним, розважливим, мужнім. Вироби в собі свого суддю — аби міг сам себе сварити, коли що не так учинив.”
“Вчи англійську мову — разів у 5 вивчай більше слів, ніж дають у школі.”
Джерело: “Листи до сина. Василь Стус”
