Яскрава і хитра секретарка Оля у серіалі «Моя улюблена Страшко», чи могутня і сповнена моторошної сили відьма Олена, або ж дотепна слідча, яка любить тварин і весь час шукає пригод. Це лише декілька крайніх ролей тієї, кому на початку акторської карʼєри пророчили грати виключно фатальних красунь. А вона з кожним разом своїм талантом доводить — може бути різною. Про те, чому могла так і не стати зіркою першого українського горору, наскільки погана вона актриса в житті та яке воно, кохання, як по лезу ножа, — в ексклюзивному інтервʼю журналу «LIKE» розповідає популярна акторка Тетяна МАЛКОВА.
«Конотопська відьма» — беззаперечно успішний проєкт, але Ви називаєте його найскладнішим досвідом, який довелося переживати за останні роки. Чому?
Взагалі не люблю фільми-жахастики, це не мій жанр, але тут побачила важливу соціальну і дуже круту мету. Я на це кіно погодилася лише тому, що вбачала в ньому надзвичайно глибочезну місію — позбутися стану помсти й перемкнути фокус уваги на себе. Це був складний досвід через умови, в яких ми знімали: обстріли, відверто невеликий бюджет, важкий емоційний стан у кадрі, до цього додалися ще якісь бажання, які хотіли реалізувати, але з різних причин не змогли.
Звичайно, фільм успішний, він дуже багатьом зайшов, але я, зважаючи на всі ті ресурси, які в нього вклала, не побачила, на жаль, очікуваного результату. Хоч це круто, що ми сьогодні підкорюємо ринки, освоюємо нові жанри, що Україну бачать і чують. Зрештою, Америка створювала свій кіноринок саме методом проб і помилок, головне – не зупинятися.
Чи складно було перевтілитись у відьму?
Проблем із перевтіленням у відьму не було, були проблеми з суперечністю образу. Те, як уявляла її собі я, не зовсім відповідало тим задачам, які стояли перед продюсерським складом та режисером. Головне було — якраз знайти золоту середину, між тим, що
комерційно цікаво, і щоб воно все-таки хоч якось перегукувалося з тими знаннями, які я здобувала протягом багатьох років, спілкуючись з людьми, які глибоко в цій темі. Все, що стосується відьомства, особливо в контексті української міфології, це ж надзвичайно глибочезний інформаційний пласт. Я цікавилась, як розкрити цю силу в собі, як взагалі розкривати її в людях, чи вона потрібна, і чи потрібна всім, як нею користуватися екологічно? Тому що дуже багато людей, навіть не усвідомлюючи цього, використовують силу свого слова чи думки й роблять інколи не дуже хороші речі або навпаки. Просто хотілося б, щоб це був усвідомлений процес. Під час зйомок фільму було дуже багато творчих пошуків, боротьби, зʼясувань, і це мій особистий такий біль, що у стрічці теми помсти багато, а для кращого розкриття цієї місця не вистачило.
